ТЕМА 4. Аналіз інвестиційної діяльності


ТЕМА  4.  Аналіз інвестиційної діяльності сільськогосподарських підприємств

4.1. Поняття, завдання і джерела аналізу.

4.2. Аналіз капітальних інвестицій по формуванню основного стада.

4.3. Методика аналізу капітального будівництва.

4.4. Аналіз капітальних інвестицій для придбання основних засобів і          закладання багаторічних насаджень.

4.5. Економічна оцінка показників ефективності капітальних інвестицій.

4.6. Іноземне інвестування в АПК України.

4.1. Поняття, завдання і джерела аналізу

У процесі сільськогосподарського виробництва відбувається по­ступовий знос, а потім і вибуття із нього діючих основних засобів, що викликає необхідність у їх відтворенні — простому або розшире­ному. Джерелом відтворення основних засобів є капітальні інвестиції.

Капітальними інвестиціями в сільське господарство називають грошові кошти, спрямовані на відновлення, розширення і рекон­струкцію діючих основних засобів. Капітальні інвестиції поділяють на виробничі і невиробничі. До виробничих капітальних інвестицій відносять затрати, пов’язані з виробництвом продукції. Це за­трати на придбання тракторів, сільськогосподарських машин, ро­бочої і продуктивної худоби, на спорудження приміщень для тва­рин, будівництво доріг і ін. До капітальних інвестицій виробничого призначення відносять також затрати на формування основного ста­да і капітальний ремонт основних засобів. Однак по діючій системі обліку в склад капітальних інвестицій ці затрати не включаються і враховуються окремо. Капітальні інвестиції в основне стадо здій­снюється частково за рахунок коштів, виручених від реалізації ви­бракуваної робочої і продуктивної худоби. Затрати на капітальний ремонт, призначені для часткового відновлення основних засобів, формуються за рахунок амортизаційних відрахувань. До невиробни­чих капітальних інвестицій відносять затрати на будівництво житла, будівель культурно-побутового призначення і охорони здоров’я. Капітальні інвестиції — це потенціальні основні кошти, вони пере­творюються в основні засоби після введення в експлуатацію відповід­них об’єктів.

Загальноприйнято розмежовувати капітальні інвестиції, які спря­мовують безпосередньо в сільське господарство і на розвиток сіль­ського господарства по всьому комплексу робіт. Крім грошових коштів, які виділяють безпосередньо на розвиток сільського госпо­дарства, капітальні інвестиції на розвиток сільського господарства по всьому комплексу робіт включають цілий ряд інших затрат: кошти для будівництва підприємств і організацій по постачанню аграрних підприємств технікою і її ремонту, сільськогосподар­ських науково-дослідних установ, на створення підприємств по ви­робництву будівельних матеріалів, переробці сільськогосподарської продукції і ін.

Сума всіх капітальних інвестицій за будь-який період називається сукупними капітальними вкладеннями. Питомими капітальними інвестиціями називають суму капітальних інвестицій, що припадають у розрахунку на гектар земельних угідь (сільгоспугідь, ріллі) або одне скотомісце.

Основними напрямами використання капітальних інвестицій у сільськогосподарське виробництво вважають:

• капітальне будівництво і реконструкцію виробничих приміщень рослинництва і тваринництва, майстерень, житла, культурно-побутовнх об’єктів та ін.;

• придбання знарядь виробництва (машин, обладнання), робочої худоби, а також формування стада продуктивних тварин;

• капітальний ремонт основних засобів виробничого і невиробни­чого призначення;

• меліорація земель, закладання і вирощування багаторічних на­саджень і ін.

Загальний розмір капітальних інвестицій у кожному сільськогос­подарському підприємстві залежить від обсягу виробництва і перспек­тив розвитку. Головним джерелом фінансування капітальних інвестицій товариств і фермерських (селянських) господарствах є власні кошти. До них відносять амортизаційні відрахування, вируч­ку від реалізації дорослої продуктивної і робочої худоби, відраху­вань, від чистого доходу та ін.

Проте аналіз господарської діяльності останніх років показує, що в сільськогосподарських підприємствах України різко змінилися характер і обсяги джерел фінансового забезпечення відтворення ос­новних засобів виробництва: прибутку, амортизаційного фонду, державних капітальних вкладень, кредитування та ін. Вони настільки мізерні, що не здатні забезпечити навіть простого відтворення техніки в сільському господарстві. Це основна причина тенденцій, що спостерігаються на нинішньому ринку  сільськогосподарської техніки.

Погіршилась також система кредитування. Тепер кредити «виби­вають», бо кредити здійснюються головним чином комерційними банками, їм же вигідніше інвестувати приватний сектор, переважно торгівлю. Там вищі прибутки.

Але будь-які виділені кошти вимага­ють поглибленого аналізу їх використання за цільовим призначенням, тому завданнями економічного аналізу є:

контролювати ефективність використання коштів, виділених на капіта­льні вкладення;

досліджувати, як змінюється породний склад основного стада худоби в

результаті виконання плану капітальних вкладень на його формування;

встановлювати, як змінюється структура основних засобів за рахунок введення в дію нових об’єктів, виробничих приміщень;

контролювати, як виконуються графіки освоєння коштів на капітальні інвестиції та введення в дію нових будівель і споруд.

Джерелами аналізу є: нормативна база, кошториси витрат на будів­ництво, титульні списки, а також дані синтетичного і аналітичного обліку та ін. Використовують “Зведений фінансовий план”, “Баланс підприємства” і дані статистичної звітності.

4.2.        Аналіз капітальних інвестицій по формуванню

основного стада

Поповнення основного стада може здійснюватись як за рахунок пе­реведення в основне стадо власного ремонтного молодняку, так і за рахунок купівлі племінного молодняку на стороні. При наявності необхідних даних користуються прийомом елюмінування, зокрема, виявляють, як вплинули на суму капітальних інвестицій для формування основного стада поголів’я ремон­тного молодняку на вартість 1 голови ремонтного молодняку, табл. 4.2.1.

Таблиця 4.2.1.

Аналіз впливу факторів на обсяг капітальних інвестицій для формування основного стада

 

Статево-вікові групи Поголів’я, гол Вартість 1 голови, грн
План Факт. +;- План Факт +;-
Нетелі 150 130 -20 3759,6 3960 +200,4
Перевірювані свиноматки 105 120 +15 1634,1 1478,9 -155,2

Таблиця 4.2.1.(продовження).

Статево-вікові групи Сума кап. вкладень,грн Відхилення +;-
План Умов. Факт. Загал За рахунок
Погол. Варт.
Нетелі 563940 488748 514800 -49140 -75192 +26052
Перевіювані свиноматки 171581 196092 177468 +5887 +24511 -18624

На підприємстві за рахунок скорочення нетелей на 20 голів обсяг капітальних вкладень зменшився на 75192 грн. За рахунок підвищення вартості одного нетеля на 2004 грн. сума капітальних вкладень зросла на 26052 грн.

За рахунок збільшення поголів’я перевірюваних свиноматок на 15 голів сума капітальних вкладень зросла на 24511 грн., за рахунок зниження ціни однієї голови на 155,2 грн. обсяг капітальних вкладень зменшився на 18624 грн. Невиконання плану з переведення нетелей в корови є результа­том стримування росту маточного поголів’я, яке на сьогодні для підприємст­ва, на думку спеціалістів, є достатнім. Збільшення поголів’я переведених в основне стадо перевірюваних свиноматок сприяє припиненню тенденції ско­рочення поголів’я свиней на комплексі. У сучасних умовах поповнення осно­вного стада на підприємстві здійснюється в основному за рахунок власного ремонтного молодняку. Кошти на придбання племінного молодняку відсутні. Отже, можливості поліпшення породного складу маточного поголів’я обме­жені.

Таблиця 4.2.2.

Аналіз впливу факторів на вартість 1 голови ремонтного молодняку, що переводиться в основне стадо, грн.

 

Група ремонтного молодняку Жива маса 1 голови, ц Собівартість 1 ц. живої маси, грн
План Факт. +;- План Факт +;-
Нетелі 3,90 4,00 +0,10 964 990 +26
Перевіювані свиноматки 1,35 1,15 0,20 1257 1286 +29

Таблиця 4.2.2 (продовження).

Група ремонтного молодняку Вартість 1 голови, грн Відхилення від плану +;-
План Умов. Факт. Загал. За рахунок
живої маси. собівартості .
Нетелі 3759,6 3856 3960 +200,4 +96,4 +104
Перевірювані свиноматки 1634,1 1455,6 1478,9 -155,2 -178,5 +23,3

Якщо дають економічну оцінку показника виконання плану з фор­мування основного стада у вартісному виразі, то виходять з того, що для під­приємства вигідніше забезпечувати виконання плану за рахунок поголів’я при одночасному зниженні собівартості однієї голови. Тому для поглиблення аналізу необхідно додатково виявити вплив факторів на вартість однієї голо­ви ремонтного молодняку. Такими факторами будуть: жива маса 1 голови молодняку, собівартість 1 ц живої маси, табл. 4.2.2.

За рахунок підвищення живої маси нетеля на 0,1 ц вар­тість однієї голови зросла на 96,4 грн., за рахунок підвищення собівартості 1 ц живої маси на 26 грн. вартість підвищилась на 104 гри.

За рахунок зменшення на 0,2 ц живої маси однієї голови перевірю­ваних свиноматок вартість знизилась на 178,5 грн., за рахунок підвищення собівартості І ц живої маси на 29 грн. вартість зросла на 23,3 грн. При­чина підвищення собівартості 1 ц живої маси – невиконання плану, зни­ження собівартості 1 ц приросту і підвищення балансової вартості однієї голови на початок планового року.

4.3. Методика аналізу капітального будівництва

Серед загальної суми капітальних інвестицій основну питому вагу при стабільній економіці становили, як правило, капітальні інвестиції на бу­дівництво, яке може здійснюватись як господарським, так і підрядним спосо­бом. Оскільки будівництво окремих об’єктів особливо великої вартості може тривати декілька років, то рівень виконання плану капітального будівництва характеризують за двома показниками:

діленням кошторисної вартості фактичного обсягу будівництва на пла­нову вартість будівництва за рік;

діленням фактичної вартості будівництва на планову вартість будівницт­ва за рік.

Під кошторисними витратами розуміють середні витрати при середніх умовах будівництва, з якими фактичні витрати на підприємстві, як правило, не співпадають. Якщо будівництво здійснюється підрядним способом, то бухгалтер – економіст контролює лише якість і строки будівництва. А якщо бу­дівництво  здійснюється   господарським  способом,  то  виникає  можливість аналізувати вартість будівництва за головними статтями:

будівельні матеріали – причинами перевитрат можуть бути як збільшення затрат на їх доставку до об’єкта будівництва, так і низька якість будіве­льних матеріалів, а також підвищення відпускних цін на будівельні мате­ріали;

оплата праці – перевитрати можуть бути за рахунок підвищення питомої ваги ручних робіт, перенесення частини обсягу будівництва на зимовий період, при якому розцінки оплати праці будуть вищими, ніж влітку, приписки при нарахуванні оплати праці та ін.;

при правильному, чіткому обліку перевитрати накладних витрат будуть відсутні.

Щодо капітального будівництва значним недоліком вважається на­явність незавершеного будівництва. Об’єктивною причиною його наявності с значна вартість будівельного об’єкта, а тому за рік його здійснити практично неможливо. Причиною росту його вартості можуть бути підвищення відпус­кних цін на будівельні матеріали, підвищення вартості послуг. Суб’єктивною причиною є будівництво незапланованих об’єктів, що супроводиться так зва­ним ”розпорошенням” коштів. Потрібно дотримуватись черговості будів­ництва, спрямовувати його у першу чергу на реконструкцію діючих основних засобів, які швидше скуповуються.

Крім контролю за якістю, строками і вартістю будівництва, при аналізі розраховують планові і фактичні показники продуктивності праці: об’єм будівельно-монтажних робіт на одного працівника та на один відпрацьований людино-день у будів­ництві. Одночасно визначається і розмір фонду оплати праці на 1 працівника та 1 людино-годину з дотриманням, як і по основному виробництву, перева­жаючих темпів росту продуктивності праці над темпами росту її оплати.

4.4. Аналіз капітальних інвестицій для придбання основних засобів і закладання багаторічних насаджень.

Сільськогосподарські підприємства серед основних засобів при­дбають техніку, тобто трактори, комбайни, автомашини, причіпні машини та інше. Це вимагає значних коштів капітальних інвестицій, то зростає і роль економічного аналізу капітальних вкладень для придбання основних засобів. Тому під час аналізу виділяють три етапи:

перевіряють об’єктивність запланованої потреби придбання техніки, так як надлишок і недостача техніки для підприємства небажані;

 визначають ступінь виконання плану для придбання техніки, види і марки машин, порівнюють планові і фактичні дані як за кількістю машин, так і за їх вартістю та розраховують ступінь виконання плану;

виясняють, обґрунтовують причини невиконання плану з придбання тех­ніки. У сучасних умовах основною з них є відсутність коштів на при­дбання, тоді як раніше це могло пояснюватись відсутністю замовленої техніки на складах постачальників, а також придбанням інших марок машин, більш продуктивних.

Щодо зернозбиральних комбайнів, то слід враховувати квартал їх придбання, так як комбайни, придбані в четвертому кварталі, в звітному році не будуть використовуватись.

Під час аналізу виконання плану із закладання багаторічних перелічують види насаджень (зерняткові, кісточкові, горіхоплідні, ягідники та шляхом зіставлення планової площі за­кладки з фактичною розраховують рівень виконання плану і обґрунтовують причини відхилень від плану.

Ними можуть бути: відсутність саджанців для посадки (якщо власні плодорозсадники відсутні), непідготовленість площі до закладання (витрати на підготовку площі є занадто капіталомісткими), внесення термінових змін у розвиток даної галузі (у сторону звуження під впливом кон’юнктури ринку) та ін.

Заходи для підвищення ефективності капітальних інвестицій такі:

–  для скорочення вартості незавершеного будівництва не допускати випад­ків будівництва не запланованих об’єктів, скорочувати витрати на доста­вку будівельних матеріалів і забезпечувати чіткий облік їх списання на будівництво, контролювати якість і строки введення в експлуатацію збу­дованих об’єктів:

– дотримуватись законоположень щодо списання з балансу зношених ос­новних засобів, аналізувати протягом року виконання плану придбання 98 машин, забезпечуючи об’єктивне планування потреби в купівлі основних засобів;

– поліпшити формування ремонтних груп молодняку з врахуванням віку і ваги, забезпечуючи належний догляд за ремонтним молодняком, що сприятиме поліпшенню породної якості худоби та ін.

4.5. Економічна оцінка показників ефективності капітальних інвестицій.

Для вибору найефективніших напрямів капітальних інвестицій у сільське господарство, обґрунтування найкращих варіантів бу­дівництва нових, розширення і реконструкції діючих підприємств і об’єднань, впровадження нових технологій, машин і устаткування необхідно проводити детальний аналіз показників економічної ефек­тивності інвестицій. У практиці сільськогосподарського виробництва визначають і аналізують загальну (абсолютну) і відносну (порів­няльну) ефективність капітальних інвестицій. Загальна — це відношення ефекту до капітальних вкладень, які його зумовили, а відносна — відношення економії поточних витрат до різниці вкла­день по більш і менш капіталомістких варіантах. Розрахунки загаль­ної і відносної ефективності вкладень доповнюють один одного. По окремих сільськогосподарських підприємствах ефектом капітальних інвестицій у сільське господарство є приріст прибутку (чистого дохо­ду). Ефективність же визначається як відношення його до вкладень, що зумовили цей приріст.

Загальну економічну ефективність капітальних інвестицій у сільське господарство на рівні господарств розраховують на всіх етапах роз­робки бізнес-планів розвитку, при проектуванні окремих будов і об’єктів, оцінці результатів виконання планів капітального бу­дівництва та виборі першочергових напрямів капітальних вкладень.

Категорія ефективності капітальних інвестицій у сільське госпо­дарство складна й багатогранна. Для її всебічної характеристики необхідно застосовувати систему економічних показників.

По сільськогосподарських підприємствах (організаціях), зокрема по цільових комплексних програмах будівництва на селі, окремих техніко-економічних проблемах чи заходах визначають відношення приросту річного обсягу чистої продукції (валового доходу) до ка­пітальних інвестицій, які зумовили цей приріст, і відношення при­росту річного обсягу валової продукції в порівняльних цінах до зазначених вкладень.

По окремих сільськогосподарських об’єктах, будовах, заходах чи техніко-економічних проблемах ефективність характеризується по­казником рентабельності вкладень, який обчислюють за формулою:

де Еп. — показник  рентабельності   капітальних  вкладень;

Ц — середньорічна  вартість   продукції    по     закупівельних   ці­нах,  грн.;

С — середньорічна  собівартість  продукції,   гри.;

К — кошторисна   вартість   об’єкта,   будови   (заходу),    грн.

Крім того, розраховують й аналізують відношення приросту ва­лової продукції (у натуральному виразі і в порівняльних цінах) до капітальних вкладень. %

Показники загальної економічної ефективності капітальних інвестицій порівнюють в планово-нормативними і з аналогічними показ­никами за попередній період, а також з досягнутими в передових однотипних господарствах, на підприємствах, в об’єднаннях.

Капітальні вкладення вважають економічно ефективними, якщо коефіцієнти загальної ефективності не нижчі планових нормативних і аналогічних показників за попередній період.

Згідно з Типовою методикою визначення ефективності капіталь­них інвестицій норматив загальної ефективності для сільського госпо­дарства становить 0,07, тобто нормативний строк окупності вкла­день дорівнює 14,3 року.

До основних показників загальної економічної ефективності ка­пітальних вкладень у сільськогосподарське виробництво на рівні господарства відносять підвищення продуктивності живої праці, яке припадає на 1 гривню капітальних інвестицій, що його зумовили, а також строки окупності загальних обсягів капітальних вкладень за рахунок приросту чистого доходу (прибутку).

Якщо капітальні вкладення забезпечують підвищення якості сільськогосподарської продукції, то їх ефективність виражається відношенням одержаного ефекту до вкладень, що його зумовили:

де Ц2 і Ц1реалізаційна   ціна   одиниці   продукції   підвищеної   та

попередньої  якості,   грн.;

qкількість  продукції підвищеної  якості,  ц;

К1додаткові капітальні вкладення, пов’язані з підвищен­ням якості  продукції,  грн. :

Оскільки в сільському господарстві — земля — головний засіб виробництва, на підвищення родючості витрачаються великі кошти, то при розрахунках та аналізі загальної ефективності капітальних вкладень сільськогосподарських підприємств обов’язково визначають продуктивність земельних угідь, що характеризується розмірами валової продукції, валового та чистого доходу (прибутку), одержа­них з одиниці земельної площі.

Додатковими показниками загальної економічної ефективності капітальних інвестицій у сільськогосподарське виробництво на рівні господарства є: збільшення розмірів валової продукції, приросту валового та чистого доходу (прибутку) на 1 грн. приросту основних виробничих фондів; підвищення фондовіддачі та зниження фондо­місткості продукції; зниження собівартості продукції; питомі капітальні інвестицій (на одиницю земельних угідь, на одиницю потуж­ностей, що вводяться в дію, або на одиницю приросту продукції), підвищення рентабельності виробництва.

Для повного аналізу загальної ефективності капітальних інвестицій до розрахунку включають сукупні капітальні інвестиції, спря­мовані як на розширене, так і на просте відтворення основних засо­бів виробництва. Проте необхідно визначити й аналізувати також ефективність чистих капітальних інвестицій, спрямованих лише на розширене відтворення основних засобів. При цьому зсуми усіх ка­пітальних інвестицій в об’єкт сільськогосподарського призначення вираховують вартість основних фондів, які вибули.

Відносну економічну ефективність капітальних інвестицій визна­чають та аналізують на стадії планування чи проектування для ви­бору найкращого з кількох можливих варіантів вирішення госпо­дарських або технічних завдань, будівництва нових, розширення і реконструкції діючих підприємств, впровадження нової технології, техніки, досконалих способів організації виробництва, формування основного стада тварин і багаторічних насаджень тощо.

Основним показником відносної ефективності капітальних інвестицій є мінімум приведених витрат (Пз, і Пз), який визначають за фор­мулою:

або

де К1капітальні вкладення на і-му  варіанту, грн.;

С1собівартість по і-му варіанту, грн.;

     Ен — нормативний коефіцієнт відносної ефективності капіталь­них вкладень у сільське   господарство;

     Тннормативний строк окупності капітальних вкладень у сіль­ське господарство,   років.

Нормативний коефіцієнт відносної ефективності в цілому по сільському господарству може прийматися у розмірі 0,12, а по вкла­деннях у сільськогосподарську техніку — 0,15.

При оцінці двох варіантів вкладень показником порівняльної ефективності може бути строк окупності додаткових капітальних вкладень за рахунок економії, одержаної від зниження собівартості (Т)

де   Е — коефіцієнт порівняльної ефективності;

К1 і К2капітальні вкладення по варіантах, що порівнюються, грн.;

С1і С2 — собівартість   (поточні   виробничі   витрати)   по  тих   же варіантах,   грн.

По більш  капіталомісткому варіанту строк окупності  капіталь­них вкладень (Т’) можна визначити за формулою:

де ДП — різниця річного чистого доходу по більш і менш капітало­місткому варіантах, зумовлена додатковими капітальними вкладен­нями, грн.

Розрахунковий строк окупності порівнюється з нормативним, який для сукупних капітальних вкладень становить 8,33 року, а для вкладень у нову техніку — 6,66. Варіант заходу із терміном окупності нижче нормативного приймається за найефективніший, якщо при його впровадженні не зменшується вихід продукції з оди­ниці земельної площі.

При визначенні й аналізі економічної ефективності капітальних вкладень у сільськогосподарське виробництво враховують розрив у часі між здійсненням капітальних вкладень і одержанням ефекту. При капітальних вкладеннях у техніку такого розриву (лагу) немає або він незначний і його можна не враховувати, в будівництво ж сільськогосподарських об’єктів необхідно враховувати. Це розрив може бути приблизно визначений на основі нормативних строків освоєння проектних потужностей об’єктів. Більш ефективними є такі вкладення, лаг між якими та часом одержання розрахункового ефекту мінімальний.

4.6. Іноземне інвестування в АПК України.

Інвестиція  — довгострокове вкладення коштів у відтворення основних засобів (будівлі, обладнання, тран­спортні засоби) в обігові активи та різні фінансові інструменти (ак­ції, облігації, тощо та в окремі види нематеріальних активів), прид­бання патентів, ліцензій, «ноу-хау» та ін.

У відповідності з Законом України «Про інвестиційну діяльність», «…інвестиційними є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкти підприємницької діяльності та інших видів діяльності, внаслідок якої створюється прибуток або досягається соціальний ефект. Такими інвестиціями можуть бути грошові кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери; рухоме і нерухоме майно (будівлі, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності); сукупність технічних, технологічних, комерційних та ін­ших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навичок та виробничого досвіду, права користування землею, водою, ресур­сами, будівлями, обладнанням, а також інші майнові права, інші цінності».

Інвестиції класифікуються за окремими ознаками:

•  за об’єктами  вкладених  коштів   виділяють реальні  та фінансові інвестиції;

•  за   періодом   інвестування — короткотермінові   і   довготермінові;

•  за   формами   власності — індивідуальні,   державні,    іноземні   та спільні;

•  за характером участі — прямі  і непрямі  інвестиції;

•  за регіональною ознакою — внутрі держави та зарубіжні.

У вирішенні проблем підвищення науково-технічного рівня і ефективності агропромислового виробництва в перехідний період до ринкової економіки перспективним є залучення іноземних інвести­цій.

Світова практика засвідчує, що залучення іноземних інвестицій дозволяє багатьом країнам справлятись із своїми економічними проблемами і забезпечити рух суспільства вперед.

Останніми роками в агропромисловому комплексі України запо­чатковано такі основні форми залучення іноземних інвестицій:

надання кредитів урядами іноземних держав уряду України для закупівель продовольства і на технічну допомогу;

відкриття кредитних ліній міжнародними банками на пільгових умовах для здійснення конкретних проектів в агропромисловому комплексі;

інвестиційне кредитування у різних формах іноземними фірмами українських товаровиробників щодо матеріально-технічного забез­печення.

Перша форма — це пільгове фінансування країн, що перебувають у складному соціально-економічному стані. Зокрема, уряд США виділяє кредити за пільговою програмою Р-480 для надання продо­вольчої допомоги країнам, що розвиваються або потерпіли від сти­хійного лиха.

Урядом США прийнято рішення про надання Україні такого виду пільгового кредиту під закупівлю в Америці соєвого шроту для реалізації його на комерційній основі тваринницьким комплек­сам. Повернення кредиту здійснюватиметься, починаючи з 2000 ро­ку, і розраховане на 15 років.

Більш перспективне, порівняно з цим видом кредиту,— залучен­ня інвестицій з боку таких міжнародних банківських структур як Європейський та Світовий банки реконструкції та розвитку.

Європейський банк реконструкції та розвитку надає позики, гарантії по кредитах, здійснює інвестиції у статутні капітали, спря­мовані на сприяння переходу до ринкової економіки і стимулюван­ня приватної і підприємницької діяльності. У країнах Центральної і Східної Європи, зокрема надаються переваги програмам розвитку приватного сектору, малих і середніх підприємств, проведення при­ватизації державних підприємств, заохочення прямих іноземних інвестицій, створення і зміцнення фінансових установ, реорганіза­ції промислового сектору, створення сучасної інфраструктури для розвитку приватного сектора і переходу до ринкової економіки, поліпшення зовнішнього середовища.

Максимальний загальний термін надання кредитів — 10 років для комерційних підприємств і 15 років — для проектів у сфері розвитку інфраструктури.

Співробітництво Світового банку з агропромисловим комплексом України започатковане Проектом розвитку насінництва, який вклю­чає фінансування реєстрації сортів і апробацію насіння, організацію виробництва сортового суперелітного насіння кукурудзи, цукрових буряків і соняшнику в Одеській та Запорізькій областях. Інвестиції спрямовуються на будівництво трьох насінних заводів, заміну заста­рілого польового і лабораторного обладнання, машин і механізмів, а також на технічну допомогу міжнародного співтовариства та до­помогу міжнародного співтовариства та допомогу у підготовці кад­рів.

Фінансують проект, загальна вартість якого 32 млн. доларів США, окрім Банку, і українські селекційні центри та ряд приват­них вітчизняних компаній.

Приблизно 30 % суперелітного і 50 % товарного насіння плану­ється продавати на експортних ринках, що відіграватиме життєво необхідну роль у забезпеченні валютної окупності проекта.

Заслуговує на увагу такий вид залучення іноземних інвестицій як технічна допомога агропромисловому комплексу.

Одним з найбільших донорів щодо інвестування є Комісія Євро­пейського Співтовариства, яка здійснює технічну допомогу за про­грамою ТАСІS і інвестує консультативні послуги Україні у вирі­шенні конкретних проблем реформування та підвищення ефектив­ності функціонування АПК.

У межах програми ТАСІS реалізується 15 проектів, які спрямо­вані на приватизацію радгоспів, удосконалення системи роздрібної торгівлі, створення бізнес-плану розвитку галузі та декількох га­лузей у межах однієї області, підготовку кадрів.

Одним з найбільших проектів вартістю 5,5 млн. екю є проект розробки нової політики і підтримки аграрних реформ.

Програма розрахована на 3 роки і фінансує роботу консультан­тів та експертів з країн ЄС, науковців і спеціалістів з України, а та­кож реалізацію деяких пропозицій і рекомендацій.

Однією із форм довгострокового інвестиційного кредитування е поставка технологічного обладнання для переробки сільськогоспо­дарської продукції з наступною оплатою продукцією, що виробля­ється на цьому обладнанні.

Переваги такої форми інвестування у тому, що вона дає можли­вість:

• створити повнокомплектне підприємство з сучасною західною технологією при відсутності в української сторони стартового валют­ного капіталу;

• випускати конкурентоспроможну продукцію, яка відповідає ви­соким стандартам якості;

•  перекласти  на  іноземного   інвестора   маркетингові   дослідження зовнішнього ринку і заповнення на ньому «своєї ніші»; забезпечити   через   іноземного   інвестора   вихід   своєї   продукції на зовнішній ринок, починаючи з моменту її випуску;

• використати довгостроковий кредит іноземного інвестора в виг­ляді поставок обладнання на вигідних умовах, а також одночасно з кредитом у вигідній для української сторони формі досвід кредитора в організації виробництва за сучасною технологію;

• розрахуватися з фірмою, яка здійснила товарний кредит, своєю продукцією на безвалютній основі.

Широкого розповсюдження набувають різні види коротко- і дов­готермінових кредитів під засоби сільськогосподарського вироб­ництва. Іноземні партнери поставляють українським господарствам насіння, пестициди, сівалки, обприскувачі та інше. Найчастіше такі форми інвестиційного кредитування мають місце у рослинниць­ких галузях: виробництві цукросировини, зерна, соняшнику. Фірми йдуть на таке співробітництво з такими господарствами, які чітко дотримуються агротехнічної дисципліни.

Ефективним є залучення іноземних інвестицій у формі вкладу у створення спільних підприємств в агропромисловому комплексі України. Прямі інвестиції, які здійснює іноземний партнер, мають переваги перед кредитами й іншими формами іноземної участі у роз­витку економіки приймаючої сторони, особливо в умовах кризи. Досвід багатьох країн, які перебували у такому стані, свідчить, що це відіграє позитивну роль у становленні фондів і модернізації ви­робництва.

Створення спільних підприємств — це поєднання власності партнерів різних країн і формування на цій основі виробничих фондів, які належать спільному підприємству, в рамках якого учасники реалізують свої права на спільне управління даним формуванням, спільно несуть виробничий і комерційний ризик у процесі підприєм­ницької діяльності.

Іноземний інвестор у цьому випадку прямо зацікавлений у ефек­тивному використанні своїх коштів, оскільки віддача від них є до­ходом не тільки партнера, а й його самого. Заради цього він фінан­сує найновішу технологію, налагоджує збут продукції на вигідних умовах, використовуючи для цього вже відпрацьовані комерційні канали. Нові технології сприяють активізації підприємницької ді­яльності, підвищенню конкурентоспроможності вітчизняної продук­ції, підвищенню продуктивності праці, в кінцевому рахунку, дохо­дів.

Аналізуючи нашу і зарубіжну практику, найбільш пріоритетни­ми напрямами залучення іноземних інвестицій вважаємо: перероб­ку сільськогосподарської продукції; харчову промисловість; вироб­ництво сільськогосподарської продукції, яка має попит в інших країнах (соняшник, цукрові буряки, льон, зернові культури) і засо­бів захисту рослин; сільськогосподарське машинобудування; торгів­лю продукцією АГІК.

Беручи до уваги фактичний стан з іноземним інвестуванням в агропромисловий комплекс України і аналізуючи проблеми, які виникають у цій сфері зовнішньоекономічної діяльності суб’єктів господарювання, можна стверджувати, що цей процес може бути більш ефективним і корисним для вітчизняної економіки, якщо здій­снити на державному рівні ряд заходів для формування сприятливо­го інвестиційного клімату.

За орієнтованими розрахунками агропромисловий комплекс Ук­раїни міг би щорічно освоювати 1 млрд. дол. США іноземних інвестицій, спрямувавши їх, насамперед, на технічне переоснащення сільського господарства і впровадження прогресивних технології!, створення бази виробництва засобів захисту рослин та обладнання для переробки сільськогосподарської продукції. Зокрема, Західно­український агропромисловий комплекс має досить стабільні перед­умови для досягнення високої ефективності інвестицій: родючі ґрунти, розвинуту транспортну мережу, вигідне географічне положення, сприятливі кліматичні умови, наявність кваліфікованої робочої сили з низьким рівнем оплати праці, дефіцитом продовольчого та ресурсного ринку.

Щоб досягти цього, необхідно ліквідувати перешкоди суб’єктив­ного характеру, що виникають на шляху іноземних інвестицій, зо­крема політичну нестабільність, підвищений економічний ризик і правову незахищеність в економіці, тобто часті зміни правових ак­тів, у результаті яких нормативні документи вступають у протидію один з одним. В цілому сприятливі закони, що формують інвести­ційний клімат, не спрацьовують. Заважають також стихійний харак­тер процесу залучення інвестицій та відсутність програм їхнього здійснення в основних сферах АПК.

Об’єктивні ж причини, що спрямовують надходження іноземного капіталу, обумовлюються як економічною кризою, так і неготовністю української сторони ефективно працювати з іноземними інвесто­рами. Складнощі між українськими та іноземними партнерами ви­никають, насамперед, тому, що вони представляють різні типи гос­подарювання. Це зумовлює різну мотивацію їхньої поведінки, бо інвестори вимагають, щоб при здійсненні кредитних операцій чи вкладів у спільне підприємство українську сторону представляли приватні суб’єкти господарювання, які в АПК України поки що тільки формуються.

Контрольні питання

  1. Що таке капітальні інвестиції ?
  2. Завдання і джерела аналізу.
  3. Які основні напрями капітальних інвестицій ?
  4. Назвіть джерела фінансування капітальних інвестицій.
  5. Як проводиться аналіз капітальних інвестицій по формуванню основного стада ?
  6. Методика аналізу капітального будівництва.
  7. Як здійснюється аналіз капітальних інвестицій для придбання основних засобів і закладання багаторічних насаджень ?
  8. Назвіть показники ефективності капітальних інвестицій.
  1. Назвіть основні форми залучення іноземних інвестицій.
Advertisements

Leave a Reply

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out / Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out / Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out / Change )

Google+ photo

You are commenting using your Google+ account. Log Out / Change )

Connecting to %s