ТЕМА 5. Аналіз виробництва продукції, робіт і послуг


ТЕМА 5. Аналіз виробництва продукції, робіт і послуг

Тема 5.1. Аналіз виробництва продукції рослинництва

 

5.1.1. Аналіз виконання виробничої програми рослинництва.

5.1.2. Аналіз причин зміни посівних площ і урожайності  сільськогосподарських культур

5.1.3. Резерви збільшення виробництва продукції рослинництва і поліпшення її якості.

 

 

            5.1.1. Аналіз виконання виробничої програми

 рослинництва

Об’єм виробництва сільськогосподарської продукції один з основних показників, які характеризують діяльність сільськогосподарських підприємств. Від його величини залежить об’єм реалізації продукції, а отже, і ступінь задоволення потреб населення в продуктах харчування, а промисловості – в сировині.

Від об’єму виробництва продукції залежать також рівень її собівартості, сума прибутку, рівень рентабельності, фінансовий стан підприємства, його платоспроможність та інші економічні показники. Тому аналіз діяльності підприємства необхідно розпочати з вивчення об’єму виробництва продукції рослинництва.

Завданням аналізу виробництва продукції рослинництва є виявлення додаткових можливостей збільшення виробництва продукції, поліпшення її асортименту і якості та зменшення втрат. За допомогою аналізу оцінюють: досягнутий рівень виробництва продукції; виконання контрактів і замовлень, договорів з покупцями і забезпечення продукцією потреб підприємства; виконання плану валового виробництва і фактори, які його зумовили. Аналізують його також причини зміни розміру посівної площі та урожайності культур, вивчають передовий світовий досвід щодо виробництва екологічно чистої продукції, розробляють заходи збільшення виробництва продукції, поліпшення її якості, оптимізації витрат на виробництво, нарощування обсягу конкурентоспроможної продукції, обґрунтовують стратегію розвитку галузі, тощо.

Основними джерелами інформації є: форма статистичної звітності №50   с. г. “Основні економічні показники роботи сільгосппідприємства”, дані бухгалтерського обліку, виробничий звіт 10.3а с. г., нормативно-довідкова література, тощо.

Рівень виконання плану валового збору оцінюють на основі порівняння фактичного валового збору з плановим (табл. 5.1.1).

Аналіз даних таблиці 5.1.1. показує, що план валового збору зернових перевиконано на 3292 ц (28257-24965), або на 13,2%. Це сталося в основному за рахунок перевиконання плану урожайності всіх культур, крім вівса і гречки. Крім того збільшилась площа посіву пшениці і кукурудзи відповідно на 42 і 5 га.

 

Таблиця 5.1.1.

Виконання плану валових зборів зернових культур.

Культура Валовий збір, ц. Площа посіву, га. Урожайність, ц/га.
За планом Фактично Відхилення (+;-) За планом Фактично Відхилення (+;-) За планом Фактично Відхилення (+;-)
Пшениця

Ячмінь

Кукурудза

Горох

Овес

Гречка

12528

6072

3105

1925

1140

195

15483

6808

3480

1647

700

139

+2955

+736

+375

-278

-440

-56

348

184

115

77

38

15

390

184

120

61

25

12

+42

+5

-16

-13

-3

36

33

27

25

30

13

39,7

37

29

27

28

11,6

+3,7

+4

+2

+2

-2

-1,4

Разом: 24965 28257 +3292 777 792 +15 32,1 35,7 +3,6

 

Відхилення валового збору по окремих культурах зумовлюється двома факторами – зміною посівної площі та врожайності. Щоб виявити вплив цих факторів на зміну валового збору, застосовують метод ланцюгових підстановок або різниць. Розрахунок ведуть за формулами:

,

де  і  відхилення валового збору відповідно за рахунок зміни розміру площі посіву і врожайності;

і  – площа посіву за планом і фактично;

і  – урожайність окремої культури за планом і фактично.

Використавши вищенаведені рівняння, виявимо зміну валового збору за рахунок зміни площі і врожайності по окремих культурах (табл. 5.1.2).

Дані таблиці 4.1.2. показують, що збільшення валового збору пшениці сталося як за рахунок збільшення посівної площі, так і підвищення врожайності.

Невиконання плану посіву гороху на 16 га призвело до недоодержання 400 ц зерна. Цей недобір був частково (122 ц) компенсований підвищенням урожайності гороху на 2 ц/га.

Таблиця 5.1.2.

Виявлення впливу зміни площі і врожайності на відхилення

валового збору.

 

Культура Площа посіву, га Урожайність, ц/га
План Фактично Відхилення План Фактично Відхилення
Пшениця

Горох

Гречка

348

77

15

390

61

12

+42

-16

-3

36

25

13

39,7

27

11,6

+3,7

+2

-1,4

Зернові 440 463 +23 33,291 37,298 +4,007

Таблиця 5.1.2 (продовження).

Культура Валовий збір, ц Відхилення (+;-)
План

 

Умовний

 

Фактично

 

Загальне За рахунок
Площі Врожай-ності
Пшениця

Горох

Гречка

12528

1925

195

14040

1525

156

15483

1647

139

+2955

-278

-56

+1512

-400

-39

+1443

+122

-17

Зернові 14648 15721 17269      

Невиконання плану валового збору гречки на 56 ц сталося через зниження обох факторів. За рахунок зменшення проти плану площі на 3 га, недобір урожаю склав 39 ц. В результаті зниження врожайності на 1,4 ц/га, валовий збір зменшився на 17 ц.

Виявлення впливу на валові збори зерна, змін у розмірі посівної площі, її структури і врожайності.

Таблиця 5.1.3.

Культура Посівна площа, га Урожайність
План

 

Фактично

 

План

 

Фактично

 

Середня

 

  1 2 3 4 5=9:2
Зернові 440 463 33,291 37,298 33,955

Таблиця 5.1.3 (продовження).

Культура Валовий збір, ц Відхилення
План

 

Фактично

 

Умовний

 

Загальне За рахунок
Площі Структ. Урожайн.
  7 8 9 8-7 (2-1)х4 (6-4)х2 8-9
Зернові 14648 17269 15721 +2621 +765,6 +307,4 +1548

 

З таблиці 5.1.3. спостерігається зміна структури площ зернових культур на 23 га, з цього висновок, що валовий збір зерна змінився не лише за рахунок збільшення посівної площі, підвищення врожайності, а й за рахунок зміни структури посівних площ. Для виявлення впливу окремих факторів на зміну валового збору зерна скористаємося методикою індексного аналізу. Зміни валового збору зерна і самих факторів характеризують такі індекси:

загального валового збору

розміру посівної площі

структури посівної площі

урожайності   .

Отже, валовий збір зерна збільшився на 17,9%. Вирішальним фактором зростання валового збору зерна була врожайність, що підвищила показник на 12%. Посівна площа збільшилась на 5,2% Оскільки структура посівної площі зернових культур була задовільною в порівнянні з планом, то цей фактор збільшив валовий збір тільки на 2%.

Абсолютне зростання загального валового збору зерна

 

Величина впливу окремих факторів:

розміру посівної площі           ;

структури посівної площі        ;

урожайності                            .

Кожен з перерахованих факторів, в свою чергу, залежить від ряду причин і обставин (рис.5.1.1).

Для оцінки виконання плану виробництва продукції за асортиментом порівнюють обсяг продукції, яку можна зарахувати у виконання плану за асортиментом з плановим її обсягом. При цьому в рахунок планового асортименту відносять: за перевиконання плану виробництва – плановий обсяг, при невиконанні – фактичний обсяг продукції (табл.5.1.1.)

Виконання плану за асортиментом оцінюють за коефіцієнтом , який обчислюють відношенням обсягу виробленої продукції, занесеної в рахунок планового асортименту , до обсягу продукції, передбаченої планом ;

 

Виконання плану за асортиментом виробництва зерна, ц.

 

Таблиця 5.1.4.

Продукція За планом Фактично Відхилення

від плану (+;-)

В рахунок планового асортименту
Пшениця

Ячмінь

Кукурудза

Горох

Овес

Гречка

12528

6072

3105

1925

1140

195

15483

6808

3480

1647

700

139

+2955

+736

+375

-278

-440

-56

12528

6072

3105

1647

700

139

Разом 24965 28257 +3292 24191

Через значне перевиконання валового збору зернових (на 13,2%) план за асортиментом навіть недовиконаний (96,9%).

Виконання плану за асортиментом по однорідних культурах визначають за натуральними показниками (кормів в умовних кормових одиницях), а по різних видах продукції – у вартісних.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 5.1.1.   Структурно-логічна модель факторної системи об’єму виробництва продукції рослинництва.

Дуже важливим показником, що характеризує виробництво сільськогосподарської продукції, є її якість, тобто сукупність властивостей, здатних задовольняти певні вимоги споживача. Важливий цей показник і тому, що він по суті є визначальним для підвищення конкурентоспроможності продукції. Тому основне завдання аналізу – встановити наскільки продукція підприємства за якісними параметрами задовольняє споживача. Така оцінка робиться на підставі опитування споживачів, аналізу тенденції попиту на продукцію, порівняння фактичних параметрів якості продукції з нормативними (стандартами). Зауважимо, що залежно від призначення до однієї і тієї ж продукції можуть пред’являтись різні вимоги. Наприклад, якщо пшениця використовується на харчові цілі, то увагу звертають на вміст білка, клейковини та їх якість, скловидність тощо, а якщо на кормові – то можна обмежитись лише білком, якого повинно бути не менше 15%.

За показниками якості сорти певних культур можуть поділятись на групи, класи та ін. Наприклад, сорти пшениці поділяють на цінні й сильні, які характеризуються такими параметрами:

 

Показники якості                           Цінні сорти                          Сильні сорти

 

Білок, %                                                 Не менше 13                                       Не менше 14

Клейковина, %                                                           До 27                                                                   До 30

Якість клейковини                                      1 – 2 група                                                        1 група

Індекс деформації клейковини (ІДК)                               45 – 85                                                               45 – 75                   Скловидність, %                                                             Не менше 50                                                  Не менше 60

Якість насіння (посівного матеріалу) характеризується сортом, репродукцією, класом, який враховує схожість, чистоту, енергію проростання, абсолютну масу 1000 зерен. Кращими сортами пшениці озимої в Україні є Альбатрос одеський і Ольвія, які прийнято за національні стандарти по якості для Степу; Скіф’янка, Миронівська 61 (національний стандарт для Лісостепу і Полісся), Поліська 90 та ін.

За якісними ознаками повинні мати: ячмінь пивоварний – екстрактивність не менш як 75%, білка – не більш, як 12% (найкраще такий ячмінь вирощувати в Лісостепу і на Поліссі); ячмінь круп’яний – вирівняність, смак, білка – 15 – 17%, вихід крупи 44%; горох – білка 24% і більше; овес – плівки менш як 28% (використовують на дитяче харчування); соняшник – жиру не менш як 50%, рівномірне покриття лускою (що поліпшує його зберігання); цукрові буряки – цукру 12 – 18%; картопля – вміст крохмалю і білка, розмір бульби, смак (варіація визначається тим, на які цілі використовується картопля); морква – наявність каротину, цукру, сухої речовини; льон – номерність волокна (довжина, товщина та ін.); ягоди – вітаміни, цукор, суха речовина, смак, транспортабельність, придатність для консервування і т. д.

Важливим показником, особливо для плодоовочевої продукції, є строки її надходження, що зумовлює необхідність їх аналізу.

Отже, оцінка виробництва продукції за обсягом, асортиментом, якістю і строками дає змогу зробити аргументовані висновки про її потенційну конкурентоспроможність і ефективність.

 

5.1.2.  Аналіз причин зміни посівних площ і урожайності сільськогосподарських культур

Одержання передбачуваного обсягу продукції рослинництва залежить від виконання плану посівних площ та урожайності сільськогосподарських культур.

Оцінку дотримання планової площі роблять на основі порівняння фактичної посівної площі з плановою. Оскільки зміна розміру посівної площі зумовлює зміну її частки в загальній площі, то в процесі аналізу включають і структурні зміни, які в умовах обмеження площ є одним із факторів збільшення виробництва сільськогосподарської продукції, підвищення її ефективності. Основними факторами, які можуть зумовити зміну розміру посівних площ і їх структури, є: метеорологічні умови аналізованого періоду (вимерзання або випрівання озимих, градобій, видування бурею, недостатня сума активних температур, що впливає на формування врожаю певних культур і на їх використання за призначенням – наприклад, при недозріванні кукурудзи на зерно її скошують на силос); загибель посівів від хвороб, шкідників і бур’янів (якщо немає можливості пересіяти аналогічними культурами); зміна потреб у певній продукції, що зумовлюється зниженням попиту на продукцію підприємства тощо; різке збільшення виробництва продукції певної культури в результаті меліорації земель, внесення підвищених норм добрив та проведення інших заходів, що сприяли значному підвищенню врожайності; погіршення забезпеченості господарства  певними виробничими ресурсами (наприклад, недостатня забезпеченість трудовими ресурсами зумовлює зменшення площі під трудомісткими культурами, збільшення надходження комбікорму з державних ресурсів – основа для зменшення площі під фуражними зерновими культурами тощо); розширення площ внаслідок проведення культуртехнічних робіт, рекультивація земель, розукрупнення підприємства та ін.

У кожному випадку за результатами аналізу необхідно оцінити зміни посівних площ і якщо ці зміни небажані, намітити конкретні заходи щодо запобігання чи ліквідації їх.

Більш динамічним фактором, який зумовлює валовий збір продукції рослинництва, є урожайність. Тому даному показнику приділяють велику увагу. Під час аналізу урожайності необхідно вивчити динаміку її росту по кожній культурі чи групі культур за певний період часу і виявити, які міри приймає підприємство для підвищення її рівня. В процесі аналізу також слід встановити ступінь виконання плану по урожайності кожної культури і розрахувати вплив факторів на зміну її величини. Цими факторами є:

природно-кліматичні: родючість грунту, механічний склад грунту; рельєф місцевості; температурний режим; рівень ґрунтових вод; кількість опадів тощо;

агротехнічні: кількість, якість і структура внесених добрив; якість і строки виконання всіх польових робіт; якість посівного матеріалу; сортооновлення; дотримання сівозмін, боротьба з шкідниками, бур’янами і хворобами рослин; вапнування і гіпсування грунту;

організаційно-економічні: матеріальне стимулювання працівників; організація робочих процесів; забезпечення підприємства матеріальними та трудовими ресурсами, підвищення кваліфікації працівників.

В процесі аналізу необхідно вивчити динаміку і виконання плану по всіх агротехнічних міроприємствах, визначити ефективність кожного з них (приріст урожаю на 1 ц добрив, одиницю виконаних робіт і т. д.) і після цього підрахувати вплив кожного міроприємства на рівень урожайності і валовий збір продукції. У випадку невиконання плану по окремих міроприємствах необхідно вияснити причини, а при можливості – втрати продукції.

У випадку невиконання плану по окремих міроприємствах необхідно вияснити причини, а при можливості – втрати продукції.

 

5.1.3. Резерви збільшення виробництва продукції рослинництва і поліпшення її якості.

Виявлення резервів збільшення продукції рослинництва повинно здійснюватись за напрямами (рис.5.1.2.).

Оскільки можливості розширення площ посівів в Україні вичерпані, то основним фактором збільшення виробництва продукції рослинництва залишається підвищення урожайності сільськогосподарських культур. Цього можна досягти різними шляхами. Насамперед за рахунок поліпшення земельних угідь шляхом меліорації, боротьби з ерозією, вапнування (гіпсування).

Значно підвищити врожайність сільськогосподарських культур можна дотриманням агротехнічних умов. Проте не всі агротехнічні фактори однаковою мірою зумовлюють високу врожайність, тому особливу увагу приділяють сортооновленню, хімізації, меліорації, комплексній механізації і автоматизації виробничих процесів тощо. Приріст урожайності за рахунок цих факторів визначають з даних науково-дослідних установ, а в конкретних умовах підприємства — на основі вивчення технології вирощування аналізованої культури .

Досвід передових підприємств і дані науково-дослідних установ показують, що за рахунок поліпшення селекційно-насінницької роботи, впровадження у виробництво врожайніших районованих сортів можна забезпечити приріст урожаю окремих культур на 20 %. Важливим і практично не вирішеним для України є нарощування потужностей випуску мінеральних добрив. За розрахунками вчених, за оптимальної норми внесення добрив і за всіх інших умов приріст зерна становив би.8—10 ц/га, картоплі — 60—70, цукрових буряків — 70— 80, льону-довгунця (волокна) — 1,5—2 ц/га.

На віддачу добрив значною мірою впливає вологозабезпеченість ґрунту. За даними наукових установ, раціональне зрошення підвищує ефективність мінеральних добрив у 2—3 рази порівняно з їх застосуванням на незрошуваних землях. Отже, зрошення, підвищуючи ефективність добрив, дає змогу створити умови для одержання гарантованих високих урожаїв у зонах недостатнього зволоження, на які в Україні припадає більше 40 % площі ріллі.

 

 

Джерела резервів збільшення виробництва продукції рослинництва

Вдосконалення структури посівів

 

 

 

 

 

Збільшення площ під найбільш врожайними культурами

 

Інші агротехнічні міроприємства

Покращення луків і пасовищ

Скорочення втрат продукції при збиранні врожаю

Захист рослин від шкідників, хвороб, бур’янів

Оптимальне

внесення добрив

Розорювання природних луків, пасовищ і т. д.

Розкорчовування кущів

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис.5.1.2.  Основні напрями пошуку резервів  збільшення виробництва

                   продукції рослинництва

Досить високою є ефективність застосування засобів захисту рослин . Останнім часом велику увагу приділяють біологічним методам захисту, які не тільки зберігають урожай, але й не знижують його якості. Найбільшого поширення набуває захист із застосуванням трихограми, що підвищує врожайність пшениці на 2—3 ц/га, зерна кукурудзи — на 8—10 і цукрових буряків — на 15—20 ц/га.

Виростити високі врожаї, забезпечити рекомендований комплекс агротехнічних заходів з урахуванням зональних умов і біологічних особливостей сорту допомагає комплексна механізація виробничих процесів у рослинництві. Вона забезпечує виконання всіх робіт у найкращі стислі строки, що, з одного боку, підвищує біологічний урожай, а з другого — скорочує його втрати при збиранні, доочищенні, транспортуванні.

Зміцнення матеріально-технічної бази (створення комплексу машин, поліпшення насінництва, забезпечення господарств достатньою кількістю добрив і засобами захисту рослин) дає змогу запровадити передові індустріальні та інтенсивні технології вирощування сільськогосподарських культур, що забезпечує збільшення виробництва продукції при підвищенні окупності витрат.

Істотним резервом збільшення обсягу продукції є запобігання її втратам. Причини втрат різні: обсипання зерна через розтягування строків обмолоту чи вибір невдалого способу збирання, недосконалість збиральної техніки; поганий стан транспортних засобів, доріг, місць доочищення і зберігання сільськогосподарської продукції та ін. Іноді ці втрати досягають третини вирощеного врожаю. Так, оптимальним строком збирання зернових є 8—10 робочих днів. Якщо із збиранням зволікають на 20 днів після біологічної спілості хлібів, втрачається до 30 % вирощеного врожаю. Особливо значні втрати продукції за несприятливих кліматичних умов.

Актуальним завданням сільськогосподарського виробництва є підвищення якості продукції. Цього можна досягти: виведенням нових сортів сільськогосподарських культур; застосуванням добрив у правильних співвідношеннях, збільшенням питомої ваги внесення органічних добрив; ширшим застосуванням біологічних методів захисту рослин; дотриманням агротехнічних заходів при обробітку ґрунту і догляду за посівами; удосконаленням машин і обладнання для збирання і доробки сільськогосподарської продукції; впровадженням прогресивних способів товарної обробки і транспортування продукції (розширення безтарних перевезень сипких вантажів, контейнерних перевезень, застосування спеціального транспорту, поліпшення шляхів і внутрішньогосподарських доріг та ін.); скороченням проміжних ланок у ланцюгу «поле — споживач», особливо щодо овочів та фруктів; збільшенням потужностей з первинної переробки і належного зберігання сільськогосподарської продукції; застосуванням ефективних систем матеріального стимулювання за підвищення якості продукції.

Таким чином, основні резерви збільшення виробництва рослинницької продукції і поліпшення її якості полягають у докорінному поліпшенні земельних угідь на основі комплексу меліоративних заходів, збільшення норм внесення добрив і доведення їх до оптимального рівня; своєчасному застосуванні засобів захисту рослин; комплексній механізації всіх галузей рослинництва з метою забезпечення своєчасного і високоякісного виконання комплексу робіт; впровадженні високоврожайних районованих сортів сільськогосподарських культур, які б відповідали інтенсивним методам їх вирощування; застосуванні ефективних форм організації та оплати праці; найповнішому і найефективнішому використанні виробничого потенціалу обслуговуючих підприємств і організацій АПК; запобіганні втратам на всіх етапах проходження сільськогосподарської продукції.

Реалізація цих заходів забезпечить високу ефективність землеробства: збільшення виробництва екологічно чистої, конкурентоспроможної рослинницької продукції, підвищення окупності вкладень, поліпшення соціальних умов працівників.

 

Контрольні питання

  1. Завдання і джерела даних аналізу.
  2. Як провести аналіз виробництва продукції за обсягом і асортиментом?
  3. Як виявити вплив зміни площі, її структури і урожайності на відхилення валового збору?
  4. Назвіть причини, які впливають на динаміку головних факторів.
  5. Назвіть показники якості сільськогосподарських культур.
  6. Джерела резервів збільшення виробництва продукції рослинництва.

 

Тема 5.2. Аналіз виробництва продукції тваринництва.

5.2.1. Аналіз виконання виробничої програми тваринництва.

5.2.2. Аналіз причин зміни поголів’я тварин і продуктивності однієї    голови.

5.2.3. Аналіз забезпечення тварин кормами.

5.2.4. Резерви збільшення виробництва продукції тваринництва.

 

5.2.1. Аналіз виконання виробничої програми тваринництва.

Поряд з виробництвом продукції рослинництва на сільськогосподарських підприємствах функціонує галузь тваринництва. Основним завданням аналізу виробництва продукції тваринництва є пошук можливостей нарощування виробництва продукції, поліпшення її асортименту і якості. Це актуально особливо тепер, коли економічна ситуація в країні не сприяє розвитку галузі. Це ускладнює роботу кожного с/г підприємства і вимагає від них розробки цілеспрямованих заходів щодо найповнішого пошуку і узагальнення невикористаних резервів збільшення виробництва продукції з метою виживання підприємства в умовах ринкових відносин.

Джерелами аналізу є: форма статистичної звітності № 50 с.г. “Основні економічні показники роботи сільгосппідприємств”, дані бухгалтерського обліку, нормативно-довідкова література.

Тваринництво складається з окремих галузей, які в різних господарствах мають неоднакове значення. В процесі господарської діяльності виділяють основні з них, які і визначають напрям розвитку тваринництва в господарстві.

Валова продукція тваринництва складається з продукції, яку одержують у процесі господарського використання тварин, птиці і бджіл (молоко, вовна, яйця, мед), продукції вирощування та відгодівля (приплід, приріст маси, рої), побічної продукції (гній). За рівнем виконання плану виробництва валової продукції оцінюють загальний стан тваринництва.

Успішне виконання плану виробництва валової продукції господарством і його виробничими підрозділами залежить від багатьох факторів: поголів’я тварин за видами, статево-віковими і виробничими групами, забезпеченості тварин приміщеннями і кормами відповідно до зоотехнічних норм, раціонів і повноцінності їх, рівня продуктивності тварин, інше.

План виробництва валової продукції можна виконати і при деякому відхиленні ряду факторів але за обов’язкової компенсації іншими (наприклад, зменшення поголів’я відповідних груп за рахунок підвищення продуктивності тварин цих груп або навпаки).  Останнє не завжди бажане – виконання плану за рахунок збільшення поголів’я при зниженні продуктивності тварин обов’язково призведе до підвищення собівартості продукції, оскільки додаткове поголів’я потребує більших порівняно з планом витрат.

Аналіз виконання плану валової продукції тваринництва (табл.. 5.2.1) свідчить про перевиконання плану по всіх видах, крім приросту живої маси свиней.

Фактично одержано 162 ц приросту, в порівнянні з планом на 2 ц менше. Тобто план не виконано на 1,2%.

Таблиця 5.2.1.

Виконання плану виробництва валової продукції тваринництва.

 

Галузь і вид продукції За планом, ц Фактично, ц % до плану Відхилення (+;-)
 

Скотарство:

в т. ч.

  • Молоко;
  • Приріст живої маси.

Свинарство:

  • Приріст живої маси.

Вівчарство:

  • Приріст живої маси;
  • Вовна.

 

 

 

 

14950

1088

 

164

 

26

21

 

 

 

16655

1110

 

162

 

27

23

 

 

 

111,4

102,0

 

98,8

 

109,8

109,5

 

 

 

+1705

+22

 

-2

 

+1

+2

 

Найбільше перевиконання плану (на 11,4%) спостерігається по надою молока, тобто понад план одержано 1705 ц. На 22 ц (2%) більше вироблено привісу ВРХ. Перевиконано план виробництва продукції вівчарства: приріст на 3,8%, вовна – 9,5%.

Валове виробництво продукції, як згадувалося вище, зумовлюється багатьма взаємозалежними чинниками – дотриманням вихідного поголів’я і його породно-племінними властивостями, поліпшенням вікової структури, відсутністю ялових маток, належним забезпеченням кормами та раціональним їх використанням, створенням оптимальних умов утримання, годівлі і догляду, які акумулюються у двох факторах – поголів’ї та продуктивності тварин. Щоб визначити кількісний вплив згаданих факторів на виконання плану валового виробництва продукції, скористаємось методикою, розглянутою при аналізі виробництва продукції рослинництва.

Таблиця 5.2.2.

Аналіз впливу поголів’я тварин і продуктивності 1 голови на зміну валового надою молока.

Продукція Поголів’я, гол. Продуктивність 1 голови, ц Валовий вихід, ц Відхилення (+;-)
План Фактично Відхилення (+;-) План Фактично Відхилення (+;-) План Фактично Умовний Загальне За рахунок зміни
Пого-лів’я Продук-тивн. 1 голови
Молоко 460 460 32,5 36,21 +3,71 14950 16655 14950 +1705 +1705

 

З даних таблиці 5.2.2. можна зробити висновок – збільшення виробництва молока сталося лише за рахунок підвищення продуктивності корів, оскільки поголів’я в порівнянні з запланованим фактично не змінилося.

Дані таблиці 5.2.3. свідчать, що план виробництва приросту великої рогатої худоби перевиконаний на 22 ц. Це сталося за рахунок інтенсивного фактора – підвищення продуктивності тварин на 6,6 ц, що сприяло збільшенню валового приросту ВРХ на 36 ц, не зважаючи на деяке зменшення їх поголів’я (7 гол.), в результаті чого валовий вихід зменшився на 14 ц.

Таблиця 5.2.3.

Аналіз виконання плану вирощування і відгодівлі тварин.

 

№ п/п Показники ВРХ Свині
За планом Фак-тично Відхи-лення За планом Фак-тично Відхи-лення
1. Середньорічне поголів’я 548 541 -7 180 154 -26
2. Кормодні 200020 197465 -2555 65700 56210 -9490
3. Приріст живої маси середньодобовий, г 544 562 +18 250 288 +38
4. Приріст живої маси середньорічний, кг 198,6 205,2 +6,6 91,3 105,2 +13,9
5. Всього, ц 1088 1110 +22 164,3 162 -2,3
6. Відхилення приросту за рахунок зміни поголів’я х Х -14,0 х х -23,7
7. Відхилення приросту за рахунок зміни продуктивності

 

х Х +36,0 х х +21,4

Приріст свиней у порівнянні з планом фактично зменшився на 2,3 ц. В основному відхилення сталось в результаті зменшення середньорічного поголів’я свиней на 26 голів, за рахунок чого валовий вихід зменшився на 23,7 ц. Перевищення плану продуктивності дещо загладило становище, тобто валовий вихід збільшився на 21,4 ц.

Причини зміни поголів’я тварин та їх продуктивності розглянуто в п. 5.2.2.

Важливим показником, що характеризує виконання плану виробництва продукції є дотримання асортименту її виробництва. Методика аналізу виконання плану за асортиментом аналогічна наведеній в п. 5.1.2.

При аналізі виконання плану виробництва продукції особливу увагу звертають на дотримання бажаних параметрів якості продукції. Для молока – це відповідний вміст жиру, сортова структура, кислотність; для молодняка тварин і поголів’я на відгодівлі – вгодованість, вагові кондиції тварин, тощо. Аналізом встановлюють, наскільки в підприємстві дотримуються заходів, які забезпечують виробництво високоякісної продукції. До них належать: поліпшення породно-племінних характеристик тварин; забезпечення їх високоякісними, збалансованими за поживністю кормами; зміцнення матеріально-технічної бази галузі – добір відповідних фізіологічним вимогам тварин проектів приміщень, обладнання їх необхідним технічним устаткуванням; дотримання належних санітарно-гігієнічних умов на фермах; впровадження прогресивних систем матеріального стимулювання, які б заінтересовували працівників у підвищені якості продукції.

 

 

5.2.2. Аналіз причин зміни поголів’я тварин і продуктивності

однієї голови

 

На виробництво валової продукції тваринництва впливає багато факторів. Всі вони діють комплексно,  в діалектичній єдності, взаємозв’язку і взаємодії. Так, від рівня забезпеченості тваринництва кормами, тваринницькими приміщеннями, від породного складу тварин, рівня зоотехнічної і ветеринарно-профілактичної роботи залежать поголів’я тварин, їх продуктивність і виробництво продукції цієї галузі.

Оскільки поголів’я тварин протягом року не є постійним (воно змінюється), то частіше аналізується вихідне поголів’я, тобто поголів’я на кінець року. Порівняння вихідного поголів’я в динаміці за ряд років дасть можливість виявити тенденцію зміни поголів’я до розширення чи скорочення.

Аналіз даних таблиці показує, що план вихідного поголів’я корів виконано. Звертає увагу дещо інтенсивніша (порівняно з планом) заміна по групі корів, яка була одним з факторів підвищення їх продуктивності.

По іншому поголів’ю великої рогатої худоби план вихідного поголів’я не виконано. Причиною цього було деяке невиконання плану надходження приплоду і купівлі молодняка, а в основному його загибель (21 гол.), яка сталась внаслідок отруєння кормами з високим вмістом нітратів (кормові коренеплоди, силос, сінаж та ін.). Таке становище призвело до значного зменшення плану реалізації молодняка, в першу чергу працівникам свого підприємства.

Не виконано й план реалізації вихідного поголів’я свиней через недовиконання плану надходження приплоду та загибель тварин.

Основними причинами невиконання плану вихідного поголів’я також є:

  • Невиконання плану парування худоби і надходження приплоду;
  • Допущення масового падежу в результаті виникнення інфекційних захворювань та нестачі кормів;
  • Термінова переорієнтація на спеціалізацію, виробничий напрям із врахуванням кон’юнктури ринку;
  • Невиконання плану контрактації телят або надходження від підприємств-репродукторів та ін.

Таблиця 5.2.4.

Рух поголів’я тварин, гол.

 

Напрями надходження і вибуття Корови Інше поголів’я ВРХ Свині
За планом Фак-тично За планом Фак-тично За планом Фак-тично
Поголів’я на початок звітного року 460 480 600 518 200 180
Надійшло протягом року – всього 100 131 400 374 310 286
у тому числі:

приплід та переведення з інших груп

купівля та інше надходження

 

100

 

110

21

 

350

50

 

343

31

 

300

10

 

269

17

Вибуло протягом року – всього 100 151 400 387 310 267
у  тому числі:

переведено в основне стадо, вибракувано із стада

продано та інше вибуття

загибель

 

 

100

 

 

140

9

2

 

 

200

200

 

 

210

156

21

 

 

12

298

 

 

16

242

9

Поголів’я на кінець звітного року 460 460 600 565 200 199

 

На формування продуктивності тварин впливає багато факторів, але найчастіше основною причиною є кормозабезпеченість, рівень якої оцінюють порівнянням наявної кількості кормів або можливого їх надходження з потребою в них. При цьому враховують: реальність визначеної потреби в кормах, яка залежить від системи утримання тварин; зіставлення по поголів’ю фактичних і планових показників; забезпеченість кормами тваринництва по підприємству в цілому, окремих галузях, виробничих підрозділах, видах тварин, періодах року; відповідність типу годівлі, що склався в підприємстві.

Важливим параметром продуктивності є вік тварин. Для кожного виду тварин існують свої вікові границі. Наприклад, за даними зоотехнічної науки найвищу продуктивність корови мають у третій, четвертій і п’ятій лактаціях, у шостій – 90 – 93 %, а в сьомій – 85 – 87 % від максимальної.

Дані таблиці 4.2.5. показують чітку тенденцію підвищення продуктивності корів до четвертої лактації, а потім починається її зниження.

Важливим фактором є породний склад стада. Високопородні тварини продуктивніші, дають на одиницю витраченого корму і затрат праці більшу віддачу.

За допомогою аналізу вивчають стан племінної роботи в підприємстві, породний склад стада за видами, статево-віковими групами тварин, поголів’я племінного ядра тварин. Одночасно визначають економічну ефективність поліпшення породного складу тварин (підвищення продуктивності, збільшення виходу продукції на одиницю витрат тощо), що є основою формування високопродуктивного стада.

Для найповнішого використання потенціальних можливостей тварин необхідно, щоб вони були забезпечені обладнаними приміщеннями, що створює умови для належного утримання тварин. За допомогою аналізу вибирають найбільш прийнятний проект приміщень, оцінюють можливості наявного обладнання та його розміщення, визначають тип утримання тварин, мікроклімат і повітрообмін у приміщенні, а отже, є передумовою оптимальності умов утримання тварин. Недодержання необхідних умов утримання скорочує вік продуктивного використання тварин, збільшує процент вибракування. Таке становище спостерігається на багатьох великих фермах і тваринницьких комплексах.

 

Таблиця 5.2.5.

Вікова структура стада і продуктивність корів

 

Рік виробничого використання корів (лактації) Розподіл поголів’я Надій молока
Голів % На корову за рік, кг Всього, ц
Перший 113 24,6 3274 3700
Другий 109 23,7 3570 3891
Третій 100 21,7 3798 3798
Четвертий 74 16,1 3911 2894
П’ятий 40 8,7 3891 1556
Шостий 20 4,3 3448 690
Сьомий 4 0,9 3155 126
У цілому 460 100 3621 16655

 

 

Наприклад, у молочному скотарстві це приводить до збільшення захворювання корів різними хворобами. У результаті період продуктивного використання скорочується до 2 – років на 30 – 50 % і більше знижується їх молочна продуктивність, збільшується яловість молочного поголів’я тощо.

 

 

5.2.3. Аналіз забезпечення тварин кормами.

 

Від забезпечення тварин кормами залежать розмір поголів’я тварин і рівень їх годівлі. Тому в процесі аналізу необхідно вивчити стан кормової бази в господарстві, забезпеченість тварин кормами в цілому і особливо в стійловий період. Для цього необхідно фактичну наявність кормів порівняти з плановою потребою, яка визначається виходячи з фактичного поголів’я і планових норм годівлі.

При вивченні потреби в кормах і аналізі забезпеченості ними для кожного з періодів, зимового чи літнього, обчислюють середнє поголів’я. Якщо фактичне поголів’я відрізняється від планового, то на різницю в поголів’ї треба скоригувати планову потребу в кормах.

Забезпеченість і витрачання кормів виражають у центнерах натури і кормових одиницях. Останні дають змогу звести всі види кормів до однієї величини. Щоб вивчити повноцінність годівлі тварин і рівень їх продуктивності, використовують дані про вміст у кормах перетравного протеїну.

Забезпеченість кормами за видами аналізують не тільки в цілому за рік а й за періодами утримання. Часто безгосподарне витрачання кормів улітку призводить до того, що взимку в господарствах не вистачає кормів. Тим часом, якщо аналізувати середньорічні дані, створюється враження, що тваринництво повністю забезпечене кормами.

Таблиця 5.2.6.

Забезпечення тварин кормами

 

Вид кормів Планова річна потреба Фактично згодовано Відхилення (+;-)
ц к. од. ц ц к. од. % до плану ц к. од.  ц
Концентровані 2993 3292 3337 3671 111,5 +344 +379
Соковиті

в т. ч.:

коренеплоди

силос

жом

26972

 

4412

13132

9428

3105

 

529

1445

1131

26652

 

1914

16765

8250

3065

 

230

1845

990

98,7

 

43,4

127,7

87,5

-319

 

-2498

+3633

-1178

-40

 

-299

+400

-141

Грубі

в т. ч.:

сіно

сінаж

солома

7838

 

336

1945

5557

1899

 

151

720

1028

4132

 

43

1130

2959

984

 

19

418

547

52,7

 

12,8

58,1

53,2

-3706

 

-293

-815

-2598

-915

 

-132

-302

-481

Зелені 19327 3788 22054 4323 114,1 +2727 +535
Молоко 480 168 457 160 95,2 -23 -8
Відвійки 580 104 241 44 41,6 -339 -60
Разом: 12356 12247 99,1 -109

Під час аналізу виявляють, як забезпечена кормами кожна група тварин, оскільки в практиці трапляються випадки, коли за рахунок, наприклад, нетелей і молодняка згодовують більше поживніших кормів коровам, а відгодівельному поголів’ю свиней згодовують кращі корми за рахунок молодняка.

Слід вивчити, як у господарстві дотримуються прийнятих норм годівлі і раціонів, бо порушення їх часто є причиною перевитрат кормів. Слід установити, чи відповідає витрачання їх у певній групі тварин виконанню плану виходу продукції, а також утриманню планових норм витрат кормів на 1 ц молока, м’яса тощо.

Відомо, що поживність кормів оцінюють за вмістом у них кормових одиниць і неперетравного протеїну. Цей показник великою мірою залежить від своєчасного скошування трав, сушіння і скиртування сіна, способу силосування і правильного зберігання кормів.

Проаналізуємо забезпеченість тваринництва кормами на прикладі (табл.5.2.7.). Дані таблиці свідчать про те, що тваринництво було забезпечене кормами майже повністю, на 99,1%. Порівняно з плановою потребою їх було згодовано на 109 ц кормових одиниць менше. Це сталося головним чином через нестачу кормів: соковитих (40 ц к. од.); грубих (915 ц к. од.); відрійків (60 ц к. од.). Певною мірою незабезпеченість цими видами кормів була компенсована згодовуванням понад план зелених кормів (535 ц. к. од.); силосу (400 ц. к. од.); концентратів (379 ц к. од.).

Таблиця 5.2.7.

Забезпеченість корів кормами

Фактичне поголів’я  – 480 голів.

Вид кормів Річна норма, ц Планова потреба Згодовано
ц к. од. ц Струк-тура, % ц к. од. ц Струк-тура, % % до плану
Концентровані 13 6240 6864 43,4 7332 8065 47,1 117,5
Соковиті

в т. ч.:

коренеплоди

силос

жом

 

10

67

31

51840

 

4800

32160

14880

5899

 

576

3538

1785

37,3

 

3,6

22,4

11,3

67300

 

3433

45291

15008

7195

 

412

4982

1801

42,1

 

2,4

29,1

10,5

129,8

 

71,6

140,8

100,9

Грубі

в т. ч.:

сіно

сінаж

солома

 

1

8

15

11520

 

480

3840

7200

2969

 

216

1421

1332

18,8

 

1,4

9,0

8,4

6402

 

69

2854

3479

1748

 

31

1056

661

10,2

 

0,2

6,2

3,9

55,6

 

14,4

74,3

48,3

Зелені 80 384 75 0,5 485 97 0,6 126,3
Разом:     15807 100   17105 100 108,2

Аналіз забезпеченості кормами тваринництва в цілому доповнюють аналізом забезпеченості окремих груп тварин (табл. 5.2.7). Розрахунки свідчать про те, що понад план коровам було згодовано 1298 ц кормових одиниць. Якщо ж розглядати цей показник за групами кормів, то було згодовано менше від плану: грубих кормів – на 44,4 %, у тому числі сіна – на 85,6 % , соломи – на 51,7 % і сінажу – на 25,7 %. Із соковитих кормів згодовано менше від плану коренеплодів (на 28,4 %).

Нестачу згаданих кормів було компенсовано згодовуванням понад план: концентратів (на 17,5 %), силосу (на 40,8 %) і зелених кормів (на 26,3 %), що й забезпечило перевиконання плану продуктивності корів на 371 кг (на 11,4 %). У середньому на одну корову згодовано 35,6 ц кормових одиниць.

Перевитрата кормів тваринам вважається економічно виправданою тільки за умови відповідного перевиконання плану виробництва продукції. Фактична продуктивність корів вища за планову на 11,4 %, а кормів коровам згодовано понад план на 8,2 %.

Слід звернути увагу, що перевитрата кормів коровам призвела до зменшення їх кількості іншим видам і групам тварин. Наприклад, концентрованих кормів згодовано понад план усім тваринам на 11,5 %, а коровам – 17,5 %. Усім тваринам було згодовано кормів менше від плану на 109 ц кормових одиниць, а коровам згодовано понад план 1298 ц кормових одиниць. Як правило, перевитрату кормів можна виправдати тільки відповідним підвищенням продуктивності тварин і більшим виходом продукції в цілому або за окремими її видами. Коли такої відповідності немає, то найчастіше підвищується собівартість продукції.

На практиці буває так, що при нібито повній забезпеченості окремих груп тварин кормами в перерахунку на кормові одиниці тварини не забезпечені ними за періодами утримання. Причина цього – у порушенні норм годівлі і структури кормів за періодами утримання тварин.

У господарствах буває й так, що влітку, коли зелених кормів досить, використовують їх безконтрольно, не дотримуються норм годівлі. Зрозуміло, що більша кількість згодованих улітку зелених кормів порівняно з обґрунтованою потребою в них не може компенсувати дефіциту соковитих кормів та сіна взимку.

Часто до перевитрат кормів призводять псування їх і втрата поживності під час збирання, а також неточність обліку, особливо силосу та соломи, які списують на продуктивних тварин. На це також треба звертати увагу під час аналізу.

 

5.2.4. Резерви збільшення виробництва продукції тваринництва

 

Обґрунтування стратегії передбачає найповніше використання резервів збільшення виробництва продукції і в першу чергу внутрішніх. Ці резерви можна розподілити на дві групи: екстенсивні, що належать до кількості тварин, та інтенсивні, які забезпечують зростання продуктивності. Планове поголів’я можна тримати тільки за умови наявності належної кормової бази, відповідно обладнаних з належними санітарно-гігієнічними вимогами приміщень, забезпеченості кадрами, попиту на продукцію та ін. Продуктивність тварин – більш синтетичний показник, який залежить від багатьох чинників, зокрема, якісного складу поголів’я, достатньої і повноцінної годівлі, забезпечення оптимальних умов годівлі й утримання та догляду, впровадження прогресивних форм організації праці і виробництва, недопущення захворювання тварин тощо. Для кожного виду тварин є, крім загальних факторів підвищення продуктивності, ще й специфічні. Наприклад, для підвищення молочної продуктивності скотарства, крім факторів, згаданих треба мати на увазі те, що продуктивність ялової корови становить лише 40 – 50 % від продуктивності дійної; скорочення сервіс – періоду, а саме покриття корів у перший місяць після отелення, підвищує молочну продуктивність на 10 – 15 % та ін.

Значним резервом збільшення виробництва продукції тваринництва, підвищення її конкурентоспроможності є якісні параметри.. Це поліпшення породно-племінних характеристик тварин; забезпечення збалансованої годівлі; зміцнення матеріально-технічної бази галузі (типові приміщення укомплектовані необхідним обладнанням); поліпшення санітарно-гігієнічних умов утримання тварин і праці персоналу; впровадження прогресивних систем матеріального стимулювання, які б забезпечили зацікавленість у підвищенні якості продукції, тощо.

Недопущення (скорочення) втрат тваринницької продукції на всіх етапах її проходження також можна вважати резервом збільшення її виробництва. Для цього необхідно забезпечити галузі відповідним обладнанням (холодильники, бідони тощо); створити потужності для зберігання, транспортування і переробки продукції; створити дійовий механізм відповідності конкретних осіб, які допускають втрати продукції.

Зауважимо, що резервами можна вважати лише ті можливості, які є реальними для використання і вписуються в стратегію розвитку підприємства.

 

Контрольні питання

 

  1. Завдання і джерела даних аналізу виробництва продукції тваринництва.
  2. Як проводять аналіз виробництва продукції за обсягом і асортиментом продукції?
  3. Як виявити вплив поголів’я і продуктивності тварин на динаміку валового виходу?
  4. Назвіть основні причини невиконання плану вихідного поголів’я тварин.
  5. Фактори, які впливають на продуктивність тварин.
  6. Назвіть параметри якості продукції тваринництва.
  7. Як проводять аналіз забезпечення тварин кормами?
  8. Назвіть резерви збільшення виробництва продукції тваринництва.

 

 

Тема 5.3.  Аналіз роботи промислових і обслуговуючих виробництв

 

5.3.1. Завдання і джерела аналізу.

5.3.2.  Аналіз роботи промислових виробництв.

5.3.3. Аналіз використання вантажного автотранспорту.

 

 

5.3.1. Завдання і джерела аналізу

 

Крім основного виробництва на сільськогосподарських підприємствах організовується робота промислових і обслуговуючих виробництв. Але їх діяльність не повинна суперечити діючому статуту підприємства, тобто вони повинні організовуватись не на шкоду основному виробництву.

У сучасних умовах, якщо переробка продукції на державних підприємствах невигідна, доцільно створювати власні міні-цехи. Отже, необхідно аналізувати роботу промислових і обслуговуючих виробництв.

Завдання аналізу:

  • Обґрунтувати доцільність роботи діючих промислових виробництв на підприємстві, використовуючи показники їх ефективності;
  • Визначити питому вагу промислової продукції у загальній структурі виробленої і реалізованої продукції;
  • Вишукати резерви збільшення обсягу виробництва промислової продукції, підвищення її ефективності;
  • Розрахувати показники виконання плану, збільшення виробництва промислової продукції, зниження її собівартості;
  • Скласти пропозиції щодо організації нових і розширення діючих обслуговуючих виробництв;
  • Розробити заходи щодо поліпшення використання автотранспорту і ремонтної майстерні.

Джерела аналізу промислових і обслуговуючих виробництв: статистична звітність, дані синтетичного і аналітичного обліку.

 

5.3.2.  Аналіз роботи промислових виробництв

 

Необхідність промислових виробництв зумовлена пошуком шляхів зменшення втрат і недопущення зниження якості сільськогосподарської продукції, підвищення ефективності виробництва, згладження сезонності сільськогосподарського виробництва, створення робочих місць і економії ресурсів, тощо.

Промислові підприємства можна поділити на дві групи:

  1. Підприємства по виробництву будівельних матеріалів (пилорама, цегельний завод);
  2. Підприємства по переробці сільськогосподарської продукції (маслосирзаводи, млини, крупорушки, олійні, сушарки, консервні, ковбасні, виноробні виробництва, льонові заводи, комбікормові заводи).

Для зберігання продукції використовують елеватори, склади, сховища, навіси, місткості для зберігання соку, вина, спирту тощо.

Розмір визначається потужністю цих виробництв чи об’ємом (місткістю) для зберігання продукції, чисельністю працюючих, вартістю основних виробничих засобів, кількістю переробленої продукції. Під потужністю розуміють максимально можливий обсяг переробки продукції за належного забезпечення сировиною та іншими ресурсами і найраціональнішого їх використання.

При оцінці потужностей переробних підприємств (виробництв) і місткостей для зберігання можливий обсяг випуску продукції з ринками її збуту та з виробничими потребами в ній підприємства. Такий аналіз запобігає неефективному використанню ресурсів, сприяє нарощуванню потенціалу згаданих виробництв, підвищує їх ефективність.

Оскільки промислові виробництва роблять великий вплив на економіку господарства, тому потрібно детально аналізувати роботу кожного виду виробництва окремо. Під час аналізу роботи переробних підприємств досліджують такі показники:

  1. Виконання виробничої програми;
  2. Аналіз собівартості продукції переробки;
  3. Аналіз виручки від реалізації продукції;
  4. Аналіз продуктивності праці;
  5. Аналіз фінансових результатів.

Проводять детальне дослідження даних показників, виявляють невикористані резерви та помилки виробництва і роблять висновки та пропозиції щодо ефективного використання потужностей, збільшення об’єму продукції переробки при найменших затратах.

Показники обсягу виробництва промислової продукції порівнюють не лише з плановими, а й з виробництвом продукції за попередні роки, щоб встановити тенденцію зміни обсягу промислового виробництва до скорочення чи розширення, що підкреслює їх значення для підприємства.

У підприємстві, яке аналізуємо, спостерігається збільшення проти минулого року обсягу виробництва борошна власним млином, хоча план виробництва борошна недовиконано на 80 т. Це пояснюється простоями млина через ремонт, а можливо через зниження валових зборів зерна. Отже, на переробку надійшло менше зерна, а інша сировина на переробку не надходила.

 

 

 

Таблиця 5.3.1.

Аналіз виконання плану випуску продукції промислових виробництв.

 

Види продукції Фактично в минулому році Звітний рік Відхилення (+;-) Виконан-ня плану, %
План Фактично До мину-лого року До плану
Борошно, т 930 1050 970 +40 -80 92,3
Цегла випалена, тис. шт. 435 400 420 -15 +20 105,0
Пиломатеріали, куб. м. 800 820 835 +35 +15 101,8

 

Обсяг виробництва цегли на підприємстві регламентується її внутрішніми потребами, включаючи і потреби для працівників, які зростають. Тому понад план вироблено 20 тис. шт. Гальмом для подальшого збільшення обсягу виробництва цегли є брак енергопостачання, а для пилорами ще й відсутність власної деревини, хоча проти минулого року пиломатеріалів додатково вироблено 35 куб. м.(табл.. 5.3.1.).

Окремо аналізуються показники ефективності роботи промислових виробництв, основним серед яких є собівартість продукції, тому виявляється вплив затрат і обсягу виробленої продукції на її динаміку. Наприклад, за результатами факторного аналізу собівартості цегли (Табл. 5.3.2.  ) встановлено, що за рахунок збільшення витрат на 45400 грн. собівартість 1 тис. шт. цегли підвищилась на 113,50 грн., за рахунок збільшення обсягу виробництва на 20 тис. шт. собівартість знизилась на 45,5 грн.

 

Таблиця 5.3.2.

Аналіз впливу факторів на собівартість цегли в звітному році, грн.

 

Затрати на виробництво Вироблено цегли, тис. шт. Собівартість 1 тис. шт. цегли Відхилення від плану (+;-)
План Фак-тично План Фак-тично План Умов-но Фак-тично Всього В т. ч. за рахунок
Затрат Обсягу вироб-ництва
320000 365400 400 420 800,0 913,5 870 +70 +113,5 -43,5

 

Одним із важливих напрямів деталізації обсягу випуску продукції є вивчення його в асортиментно-структурному розрізі. Під асортиментом розуміють перелік видів продукції, що виробляється із зазначенням обсягів випуску. Більш вузьким поняттям є номенклатура випуску, яка характеризує тільки кількість, різноманітність продукції, що виробляється. Нарешті, структура – це співвідношення окремих виробів у загальному обсязі виробництва, вираженому здебільшого у відсотках.

Зміна асортименту в порівнянні з планом приводить до асортиментних, а структури випуску – структурних зрушень. Взагалі ці явища тісно пов’язані одне з одним, і тому ми маємо єдині асортиментно-структурні зрушення у випуску продукції.

Дані про виконання плану з асортименту наведено в табл. 5.3.3.    .

Розрахунок показників виконання плану асортименту здійснюють трьома способами.

Перший має назву “спосіб найменшого числа”. Його суть полягає у виборі меншої з двох сум. Інакше кажучи, береться фактична сума, проте за умови, що вона не перевищує планове завдання. В табл. ці залікові суми разом становили 860 тис. грн.

 

 

Таблиця 5.3.3 .

Вихідні дані для аналізу асортименту.

 

Виріб Випуск продукції, тис. грн. Зараховується у виконання плану
За планом Фактично Виконання плану, %
1 2 3 4 5
А 80 100 125 80
Б 200 120 60 120
В 50 60 120 50
Г 400 400 100 400
Д 150 190 126 150
Е* 120 60 50 60
Є 80  
Разом 1000 1010 101 860

 

“Е*” – новий вид продукції замість застарілої “Є”.

Звідси коефіцієнт асортиментності становитиме:

 

Другий спосіб передбачає брати як загальний показник найменший відсоток виконання плану серед усіх виробів, тобто 50%, а у вираженні коефіцієнта – 0,5.

Третій спосіб пропонує знаходити співвідношення кількості виробів з повним виконанням плану й кількості планових позицій. Цей показник тісно пов’язаний з номенклатурою продукції, тому його називають коефіцієнтом номенклатурності:

 

Отже, згідно з усіма способами план асортименту суттєво не виконано. При аналізі потрібно звернути увагу на розширення й оновлення асортименту. У нашому прикладі планувалося оновлення асортименту на 12% , однак фактично частка оновленої продукції з урахуванням фактичного обсягу випуску становила менше як 6% . Суттєвим недоліком є те, що підприємство продовжило виробництво застарілої продукції “Є”, яка не має попиту на ринку.

Треба зазначити, що сьогодні не можна пояснювати зрушення в асортименті й структурі випуску продукції якимись об’єктивними причинами, бо всі вони оперативно враховуються на самому підприємстві через коригування планових завдань. Тому відхилення при виконанні плану – це відверто погана праця виконавців і адміністраторів низових ланок (дільниць, цехів, філій).

Завершуючи аналіз, слід дати оцінку проведеної роботи щодо підготовки нових зразків продукції для виробництва і стану науково-дослідних і конструкторських розробок взагалі, які можуть бути запорукою майбутніх успіхів підприємства.

У сучасних умовах господарювання великого значення набуває поліпшення якості виробленої продукції. Це треба усвідомлювати, але не на словах, як це здебільшого було раніше, а повсякденно й копітко займатися цією справою. Ті підприємства, які не позбулися старих стереотипів у роботі, в тому числі нехтували якістю продукції, зараз зазнали відчутних втрат у конкурентній боротьбі з іноземними виробниками.

Частина продукції у процесі виробництва псується через порушення технології, несправності устаткування або низьку кваліфікацію чи несумлінність робітників. Це явище має назву “брак продукції”.

Брак може бути остаточним і виправним. При аналізі визначають загальну суму браку і відносну його величину (% браку), а також вивчають динаміку цього показника за ряд періодів. Особливу увагу потрібно приділити виявленню так званого прихованого браку, який з різних причин не обліковується.

При аналізі браку обов’язково з’ясовують причини його виникнення, місцезнаходження, час і винуватців.

Важливими умовами профілактики браку є:

  • Висока культура й організація виробництва;
  • Стабільний ритм роботи і постачання;
  • Впровадження у виробництво сучасних технологій і устаткування;
  • Кваліфікація персоналу, його дисциплінованість і відповідальність тощо.

Варто також пам’ятати, що між якістю продукції і величиною браку існують складні й суперечливі зв’язки. Наприклад, зростання кількості бракованої продукції не обов’язково спричиняє погіршення її якості, як це іноді вважається. Рівень браку – це передусім показник якості роботи, налагодженості технологічних процесів і чіткої організації виробництва. Це також показник порушення ритму виробництва, погіршення організації та контролю за виробництвом.

Ритмічність виробництва – це насамперед чітка, стійка і збалансована діяльність підприємства, яка дає змогу рівномірно випускати продукцію і виконувати свої зобов’язання перед споживачами. Ритмічна робота – це випуск продукції однаковими частками за будь-які однакові проміжки робочого часу.

Розрізняють два поняття ритмічності:

  • Ритмічність випуску продукції (товарної);
  • Ритмічність виробництва (як завершеного, так і незавершеного).

Неритмічність роботи притаманна багатьом підприємствам. Тому треба ретельно вивчати не лише причини цієї хронічної виробничої “хвороби”, а й її наслідки, а саме:

  • Збільшення кількості браку і відходів сировини й матеріалів;
  • Погіршення якості продукції;
  • Подорожчання собівартості продукції;
  • Порушення у ритмі відвантаження, а отже, затримка реалізації продукції;
  • Посилення плинності кадрів;
  • Виникнення інших небажаних проблем.

 

 

5.3.3. Аналіз використання вантажного автотранспорту

 

Сільськогосподарські підприємства мають великий парк вантажних автомобілів для перевезення основної частини вантажів. Від ступеня ефективності його використання залежить собівартість перевезень, а отже і фінансовий результат діяльності. Тому пошук резервів більш ефективного використання вантажних автомашин у кожному господарстві має велике значення.

Для оцінки роботи вантажного автотранспорту використовується ціла система індивідуальних і узагальнюючих показників. Індивідуальні технічно-експлуатаційні показники дають можливість оцінювати окремі сторони роботи машин: використання часу їх роботи, швидкість руху, використання пробігу, вантажопідйомність тощо, що є частиною узагальнюючих показників: продуктивність роботи машин і собівартість перевезень, – за допомогою яких оцінюють кінцеві результати роботи автотранспорту.

Для оцінки ступеня використання машин на протязі року розраховується коефіцієнт використання машин в роботі :

 

Чим більше відпрацьовано днів кожною автомашиною на протязі року, тим вищий рівень даного показника, і навпаки, чим більші цілодобові простої машин, тим нижча його величина. Основна причина його зниження – понадпланові простої машин через технічну несправність, довгострокове перебування в ремонті. Для характеристики цього явища використовується коефіцієнт технічної готовності машин :

 

Однак, розглянуті показники не відображають результатів використання машин в процесі робочого дня: не весь робочий день вони знаходяться в роботі – частину дня машина простоює під завантаженням, розвантаженням і в силу інших причин. Скорочення таких простоїв – важливий засіб підвищення рівня використання автотранспорту. Тому для характеристики ступеня використання автомашин на протязі робочого дня визначається коефіцієнт використання їх робочого часу :

 

Іноді вантажівки виконують порожні рейси в одну і навіть у дві сторони, не виконуючи ніякої корисної роботи.

Коефіцієнт використання пробігу :

 

 

Зменшення цього коефіцієнту свідчить про збільшення частки порожніх рейсів, а отже, про погіршення роботи автопарку.

Не менш важливе значення для підвищення ефективності роботи вантажних машин має повнота їх завантаження: нерідко машини великої вантажопідйомності використовуються для перевезення мало вагових вантажів, в результаті чого погіршується використання автопарку. Для характеристики такого явища розраховується коефіцієнт використання вантажопідйомності машин :

 

Щоб підрахувати величину середнього завантаження автомашин, необхідно загальний об’єм вантажообороту, виражений в тонно-кілометрах поділити на пробіг машин з вантажем.

Ефективність використання машин багато в чому залежить від швидкості їх руху і середньої відстані перевезень.

Розрізняють технічну швидкість руху (відношення загального пробігу до кількості годин знаходження машин в пробігу) і експлуатаційну (відношення загального пробігу до кількості годин знаходження машин в наряді). Середня відстань перевезень визначається діленням об’єму вантажообороту на масу перевезених вантажів.

Для узагальнюючої характеристики роботи вантажного автотранспорту використовують показники середньорічного, середньоденного і середнього динного виробітку машин.  Однак, вони не враховують середню вантажопідйомність машин. Більш точний рівень продуктивності роботи машин характеризує виробіток на один автомобіле-тонно-день :

 

Важливим узагальнюючим показником ефективності використання автотранспорту є собівартість вантажоперевезень. Чим краще використовуються машини, тим менша собівартість одного тонно-кілометра.

Проведемо аналіз роботи вантажного автотранспорту на прикладі, обчисливши згадані вище показники (Табл. 5.3.4)

Аналіз даних табл. показує, що планові завдання використання транспортних засобів автопарк аналізованого підприємства за окремими показниками не виконав. Так, середньорічних автомобілів у господарстві було на 12 менше, ніж планувалось, відповідно вироблено 53010 машино-тонно-днів проти планових 55200. Фактичний виробіток на автомобіле-тонно-день становить 37,6 т*км при плані 30,8 т*км.

Господарство планувало перевезти 56600 т вантажів, а фактично перевезено 40200 т, або на 29,0 % менше. Основними причинами невиконання плану перевезень були недоліки у використанні робочого часу і вантажності автомобілів, низька продуктивність праці і якість роботи.

Технічна готовність автопарку була нижча за планову на 7,1 %, в результаті чого втрачено 915 автомобіле-днів. З організаційних причин втрачено 365 автомобіле-днів, що зменшило обсяг перевезень на 11488 т. Залишається незадовільним використання вантажності автомобілів – коефіцієнт його нижчий за плановий на 24,1 %.

Автомобілі парку недозавантажувалися на 31,1 %, внаслідок чого обсяг перевезень зменшено на 12462 т. Необхідно врахувати, що в сільському господарстві перевозиться значна кількість вантажів (зелена маса, сіно, солома), при транспортуванні яких не можна забезпечити повного використання вантажності автомашини. В таких випадках фактичну вантажність обов’язково порівнюють із встановленими нормативами для різних за класом вантажів. Коефіцієнт пробігу автомобілів з вантажем у господарстві становить 0,469. Отже, більша половина (53,1%) загального пробігу автомобілів припадає на пробіг без вантажу. При аналізі використання автотранспорту необхідно вивчити структуру вантажних автомобілів, забезпеченість автомобілями малої і великої вантажопідйомності, спеціалізованими транспортними засобами різного призначення, причепами і напівпричепами. Для виявлення резервів підвищення ефективності використання транспортних засобів аналізують середньодобовий пробіг працюючого автомобіля, середню відстань перевезень, обсяг перевезених вантажів та ін.

Істотним резервом збільшення обсягу перевезень наявними автомобілями, підвищення їх продуктивності та зниження собівартості 1 т/км є використання автопричепів під час масових перевезень цукрових буряків, зерна, силосної маси, жому з цукрозаводів тощо.

Про це свідчить досвід сусіднього господарства, у якого вищі показники технічної готовності автопарку (на 2,6%), використання робочого часу автомобілів (на 1,5%), корисного пробігу (на 6,6%), використання вантажності автомобілів (на 8,5%) і перевезення вантажів з розрахунку на автомобіле-тонну (на 47,6%).

Аналіз роботи автопарку поглиблюють, аналізуючи виконання денного, місячного і річного завдань кожним шофером, враховуючи технічний стан автомобіля, вид перевезених вантажів, завантаженість машин, відстань перевезень, час під навантаженням і розвантаженням, простої та їх причини, витрати палива.

Таблиця 5.3.4.

Виконання плану роботи вантажного автотранспорту.

 

Рядок Показник Підприємство
Аналізоване Сусіднє
За планом Фак-тично % до плану Фак-тично
1. Середньорічних автомобілів, шт. 37 25 67,6 30
2. Їх загальний тонаж, т 156,2 142,5 91,2 117,4
3. Середня тоннажність (ряд. 2 : ряд. 1), т 4,2 5,7 135,7 3,9
4. Автомобіле-днів перебування у господарстві (ряд 1 х 365) 13143 9300 70,8 10900
5. Технічна готовність автопарку, автомобіле-дні 12775 8395 65,7 10100
6. Коефіцієнт технічної готовності (ряд.5 : ряд. 4) 0,927 0,903 -0,069 0,927
7. Автомобіле-днів у роботі 11350 8276 72,9 7600
8. Коефіцієнт використання автомобілів у днях роботи (ряд. 7 : ряд. 4) 0,864 0,890 0,026 0,938
9. Час автомобілів у наряді, автомобіле-годин 77450 56700 73,2 60600
10. Час простоїв, автомобіле-годин 2089 2550 122,1 2860
11. Час роботи автомобілів (ряд. 9 – ряд. 10), автомобіле-годин 75361 54150 72,0 58800
12. Коефіцієнт використання робочого часу (ряд. 11 : ряд. 9) 0,973 0,956 -0,017 0,970
13. Загальний пробіг автомобілів, тис. км 887,3 1078,1 121,5 999,8
14. Пробіг з вантажем, тис. км 443,6 505,8 114,0 499,9
15. Коефіцієнт використання пробігу (ряд. 13 : ряд. 14) 0,500 0,469 -0,031 0,500
16. Перевезено вантажів, т 56600 40200 71,0 406,00
17. Перевезено вантажів на автомобіле-тонну (ряд. 16 : ряд. 2), т 13476 7053 52,3 10410
18. Виконано т*км 1698820 1991500 117,2 1533800
19. Належало виконати за повного використання вантажності автомобілів (ряд. 14 х ряд. 3), т*км 1863100 2883060 154,7 1949610
20. Коефіцієнт використання вантажності (ряд. 18 : ряд. 19) 0,911 0,691 -0,220 0,787
21. Середня відстань перевезень, км 30,0 49,6 165,3 37,8
22. Витрати автопарку, тис. грн. 1155,2 1234,7 106,9 888,1
23. Собівартість 1 т*км, коп. 68,0 62,0 91,2 57,9

 

Важливим показником роботи вантажного автотранспорту є собівартість 1 т/км, на якій позначаються: рівень використання автотранспорту, витрачання палива, запасних частин і ремонтних матеріалів на  поточний ремонт, а також продуктивність праці шоферів.

 

Собівартість 1 т*км аналізують за такими статтями витрат:

  1. зарплата основна і додаткова з нарахуваннями;
  2. паливомастильні матеріали;
  3. амортизація основних засобів;
  4. поточний ремонт основних засобів;
  5. ремонт і заміна автомобільної гуми;
  6. інші витрати.

В аналізованому господарстві фактична собівартість 1 т*км становила 62 коп. проти 68 за планом, що дало змогу заощадити 119 тис. грн.(0,68-0,62)х1991500

У системі заходів щодо раціонального використання автотранспорту можна передбачити:

  • забезпечити повне комплектування автопарку основними і підзмінними шоферами;
  • кошти на придбання нових автомашин для своєчасного оновлення автопарку;
  • для ремонту у власній майстерні сформувати постійно діючі ремонтні бригади;
  • для застосування зустрічних перевезень узгоджувати графіки перевезення вантажів;
  • уникати перевезення непресованих сіна і соломи, нарощувати кузови для перевезення продукції з поля;
  • не допускати самовільного використання автомашин шоферами в нічний час;
  • розробити заходи щодо морального і матеріального стимулювання працівників автопарку за економію пального, тривалу роботу на одній автомашині та ін.;
  • організувати роботу автопарку в умовах орендних відносин тощо.

Якщо йде мова про виконання названих заходів безпосередньо на виробництві, то слід зазначити конкретні строки виконання заходів та відповідальних посадових осіб (завідувач гаража, обліково-економічна служба, інженер-механік та ін.).

 

Контрольні питання

 

  1. Завдання і джерела аналізу роботи промислових виробництв.
  2. Значення промислових виробництв в діяльності сільськогосподарських підприємств.
  3. Що розуміють під потужністю промислового виробництва?
  4. Основні показники діяльності промислових виробництв, їх характеристика.
  5. Що розуміють під асортиментом продукції, способи визначення виконання плану асортименту.
  6. Умови профілактики браку продукції.
  7. Суть ритмічності виробництва.
  8. Індивідуальні, технічно-експлуатаційні показники використання автомобілів.
  9. Узагальнюючі показники, їх характеристика.
  10. Як аналізують собівартість 1 т*км за статтями витрат?
  11. Назвіть заходи щодо раціонального використання автотранспорту.

 

 

Advertisements

Leave a Reply

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out / Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out / Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out / Change )

Google+ photo

You are commenting using your Google+ account. Log Out / Change )

Connecting to %s