ТЕМА 7. Аналіз витрат на виробництво продукції


ТЕМА 7. Аналіз витрат на виробництво продукції

7.1. Аналіз складу витрат за всіма видами діяльності.

7.2.  Факторний аналіз собівартості продукції.

7.3.  Аналіз собівартості за елементами та статтями витрат.

7.4. Аналіз витрат на одну гривню товарної продукції.

7.5. Шляхи і резерви зниження собівартості продукції.

 

7.1. Аналіз складу витрат за всіма видами діяльності.

Собівартість – один з найважливіших показників господарської діяльності аграрних підприємств, оскільки показує, у що саме обходиться господарству виробництво відповідного виду продукції і наскільки економічно вигідним воно є в конкретних природо-економічних умовах господарювання.

Показник собівартості дає можливість глибоко аналізувати економічний стан підприємства і виявляти резерви підвищення ефективності виробництва. За інших однакових умов підприємство тим більше одержуватиме прибутку на одиницю продукції, чим нижча її собівартість і навпаки. Із зниженням собівартості зростає цінова конкурентоспроможність продукції, а отже, і зміцнюються позиції підприємства на товарному ринку.

Важливо зазначити й те, що прибутковість підприємства знаходиться в оберненій залежності від собівартості. З її зниженням зростає окупність витрат прибутком і створюються сприятливі умови для прискорення темпів розширеного відтворення та підвищення матеріальної заінтересованості працівників. Показник собівартості є важливим інструментом для розробки рекомендацій з удосконалення розміщення сільськогосподарського виробництва по природних зонах і мікрозонах України, а також для визначення перспектив розвитку підприємств щодо вибору ними найбільш ефективних галузей.

Все це підвищує вимоги до аналізу собівартості, завданням якого є оцінка тенденцій зміни собівартості продукції рослинництва, виявлення причин, особливо внутрішніх, що зумовлюють її підвищення, розробка заходів, реалізація яких забезпечила б оптимізацію рівня собівартості.

Джерела інформації: дані статистичної звітності (форма№50-с.г.), дані бухгалтерського обліку, нормативно-довідкова література тощо.

У процесі господарської діяльності аграрні підприємства несуть різні витрати. Проте не всі вони включаються у собівартість продукції. З метою забезпечення єдиних методологічних засад формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття у фінансовій звітності, а також дотримання додаткових підходів до визначення складу витрат і віднесення їх на собівартість продукції в 2000 р. прийнято Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 “Витрати”, в якому названі питання знайшли своє відображення і врегулювання. В загальноекономічному розумінні витрати звітного періоду, згідно з вказаним стандартом, визначаються або як зменшення активів, або як збільшення зобов’язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власникам), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Витрати, які несуть підприємства в процесі здійснення всіх видів своєї діяльності, є надзвичайно різноманітними. За характером виникнення і функціональним призначенням усі витрати можуть поділити на такі групи:

  • Операційні витрати, що виникають в процесі операційної діяльності підприємства;
  • Фінансові витрати;
  • Витрати, що виникають в процесі звичайної діяльності і не є операційними та фінансовими;
  • Надзвичайні витрати.

Склад операційних витрат є також різноманітним, тому не всі вони включаються до виробничої собівартості продукції (рис.).

Рис.  Склад операційних витрат.

До прямих матеріальних витрат включають вартість тих матеріальних ресурсів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат (продукції, робіт, послуг або виду діяльності підприємства).

До матеріальних витрат відносять продукцію промислового і сільськогосподарського походження, що використовується аграрними підприємствами в процесі агропромислового виробництва при створенні нових споживних вартостей. Це, насамперед, витрати на насіння, корми, паливно-мастильні матеріали, добрива, отрутохімікати, підстилку, запасні частини, придбання інструменту, пристроїв й інших засобів і предметів праці, на забезпечення працівників спеціальним одягом, взуттям, захисними засобами.

До матеріальних витрат також відносять будівельні матеріали, тару і тарні матеріали, купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби, допоміжні та інші матеріали.

Специфічним видом матеріальних витрат є витрати підприємств на оплату робіт і послуг виробничого характеру, які виконуються сторонніми підприємствами та організаціями.

До складу прямих витрат на оплату праці включають заробітну плату та інші виплати працівникам, безпосередньо зайнятим на виробництві продукції (виконанні робіт, наданні послуг), які можуть бути прямо віднесені до конкретного об’єкта витрат.

До інших прямих витрат відносять усі інші витрати, що можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат. Найбільш важливими з них у сільськогосподарському виробництві є орендна плата за майно і за земельні ділянки, амортизація основних засобів, відрахування на соціальні заходи. В промисловості до цих витрат, крім останніх двох витрат, відносять витрати від браку, які становлять вартість остаточно забраковані продукції, та витрати на виправлення браку за вирахуванням остаточно забракованої продукції за справедливою вартістю тощо.

Загальновиробничі витрати охоплюють досить широке коло витрат, зокрема витрати на управління виробництвом (оплата праці апарату управління цехами, бригадами, фермами, дільницями, відрахування на соціальні заходи і медичне страхування вказаного апарату, витрати на службове відрядження персоналу цехів, бригад тощо), амортизацію основних засобів загальновиробничого призначення, орендну плату за основні засоби та інші необоротні активи зазначеного призначення, витрати на вдосконалення технології й організації виробництва, витрати на опалення, освітлення, водопостачання та інше утримання виробничих приміщень, і деякі інші витрати. Загальновиробничі витрати між окремими об’єктами витрат розподіляються пропорційно до суми прямих витрат (без витрат основних матеріалів: кормів, насіння, сировини).

Адміністративні витрати – це такі загальногосподарські витрати, які спрямовані на управління підприємством в цілому та його обслуговування. Вони займають досить велику питому вагу серед операційних витрат, що не включаються до виробничої собівартості продукції. До складу адміністративних витрат відносять витрати на утримання апарату управління підприємством та іншого загальногосподарського персоналу; загально корпоративні витрати (представницькі витрати, витрати на проведення річних зборів тощо); витрати на утримання основних засобів, нематеріальних активів загальногосподарського використання; оплату аудиторських, юридичних та інших послуг; витрати на зв’язок, на відрядження апарату управління підприємством; витрати на врегулювання спорів у судових органах та деякі інші витрати.

Витрати на збут продукції (робіт, послуг). В умовах ринкової економіки ці витрати набувають особливого значення через дію відомого ринкового принципу: головне – не виробити товар, а його продати. Тому сума цих витрат тепер формується за рахунок не лише традиційних витрат, таких як наприклад, витрати на пакування і затарювання готової продукції, на її транспортування, перевалку і страхування, на утримання основних засобів, пов’язаних з реалізацією товару, а й витрат, що відіграють велику роль у просуванні готової продукції на ринок: витрат на рекламу і дослідження ринку, комісійні винагороди торговим агентам, продавцям фірмових магазинів та ін.

До інших операційних витрат, що не включаються у виробничу собівартість продукції, відносять суми безнадійної дебіторської заборгованості, втрати від операційної курсової різниці (зміни курсу валюти за операціями, активами і зобов’язаннями, пов’язаними з операційною діяльністю підприємства); витрати від знецінення запасів; визнані штрафи, пеня, неустойка; витрати на утримання об’єктів соціально-культурного призначення, собівартість реалізованих виробничих запасів і деякі інші витрати.

Фінансові витрати включають витрати на виплату процентів за користування кредитами і процентів за випущені облігації та витрати за фінансовою орендою.

До інших витрат відносять собівартість реалізованих фінансових інвестицій, необоротних активів за їх залишковою вартістю та реалізованих майнових комплексів, втрати від переоцінки курсових різниць, суми оцінки необоротних активів і фінансових інвестицій та деякі інші витрати звичайної діяльності.

Надзвичайні витрати виникають у результати появи надзвичайних подій, які відрізняються від звичайної діяльності і не очікується, що вони повторюватимуться періодично або в кожному наступному періоді.

7.2.  Факторний аналіз собівартості продукції

Щоб встановити причини зміни рівня собівартості продукції, вивчають фактори, які впливають на нього. Рівень собівартості продукції рослинництва і тваринництва залежить від двох комплексних факторів – виходу продукції і затрат на її виробництво.

Для нейтралізації впливу площі посіву і поголів’я при розрахунку кількісного впливу основних факторів на рівень собівартості, вихід продукції і затрати беруть у розрахунку на 1 га посіву та 1 голову тварин.

Отже, основними факторами впливу на рівень собівартості 1 ц продукції рослинництва будуть: затрати на 1 га посіву і урожайність; в тваринництві – затрати на 1 голову і продуктивність 1 голови.

При виявленні впливу головних факторів на собівартість продукції, необхідно врахувати, що характер впливу факторів різносторонній, зокрема, затрати на 1 га, 1 голову впливають прямо пропорційно, а урожайність, продуктивність 1 голови – обернено-пропорційно.

Аналіз даних таблиці 7.2.1. свідчить про зниження собівартості озимої пшениці на 0,62 грн. При поглибленні аналізу визначимо кількісний вплив головних факторів на зміну собівартості.

В результаті підвищення затрат на 1 га посіву на 84 грн., собівартість збільшилась на 2,3 грн.

Таблиця 7.2.1.

Аналіз впливу головних факторів на собівартість окремих видів сільськогосподарської продукції

 

Вид продукції Затрати на 1 га; Урожайність, ц/га
Затрати на 1 голову, грн. Продуктивність 1 голови, ц.
План Фактично Відхилення (+;-) План Фактично Відхилення (+;-)
Озима пшеницяМолоко 2183

2292

2267

2380

+84

+88

36,5

29,3

38,3

28,9

+1,8

-1,4

Таблиця 7.2.1. (продовження).

Вид продукції Собівартість 1 ц продукції, грн. Відхилення (+;-)
План Умовно Фактично Всього За рахунок
Затрат У ; П
Озима пшеницяМолоко 59,81

78,23

62,11

81,23

59,19

82,35

-0,62

+4,12

+2,3

+3

-2,92

+1,12

Підвищення урожайності на 1,8 ц/га сприяло зниженню собівартості на 2,92 грн. Отже, фактори по різному вплинули на зміну собівартості.

В результаті аналізу собівартості 1 ц молока, виявлено підвищення собівартості на 4,12 грн.

За рахунок збільшення витрат на 1 голову на 88 грн., собівартість 1 ц молока підвищилась на 3 грн. Зниження продуктивності 1 голови на 1,4 ц, стало наслідком підвищення собівартості на 1,12 грн.

Збільшення грошово-матеріальних витрат на 1 голову молочного стада спричинено перевитратами по певних статтях витрат, які включено в собівартість 1 ц молока. Тому наступним етапом аналізу є визначення причин цих перевитрат та причин зниження продуктивності 1 голови тварин. Аналіз останніх висвітлено в темі № 4.2.

7.3.  Аналіз собівартості за елементами та статтями витрат

Для виявлення першопричин, які зумовили невиконання (перевиконання) плану собівартості, аналізують статті витрат (Табл. 7.3.1.).

При поглибленому аналізі, необхідно мати на увазі, що причинами перевитрат за окремими статтями можуть бути:

оплата праці: дотримання норм виробітку, зокрема, якщо вони знижуються безпідставно, перехід на підвищені тарифні ставки, приписки і допущені ненавмисні помилки при нарахуванні основної і додаткової оплати праці, заміна частини механізованих робіт ручними, пересів культур та ін. У тваринництві, аналогічно, зниження норм обслуговування худоби, якщо вона розміщена не в типових, а в пристосованих приміщеннях.

Таблиця 7.3.1.

Аналіз структури собівартості молока в звітному році.

 

Стаття затрат План Фактично Відхилення (+;-) на 1 ц молока
Всього затрат на молоко, грн. Струк-тура затрат, % Затрати на 1 ц молока, грн. Всього затрат на молоко, грн. Струк-тура затрат, % Затрати на 1 ц молока, грн. % Грн.
Оплата праці 380041 34,7 27,15 370849 35,1 28,9 +0,4 +1,75
Засоби захисту тварин 5476 0,5 0,39 6339 0,6 0,49 +0,1 +0,1
Корми 341709 31,2 24,41 379302 35,9 29,56 +4,7 +5,15
Роботи і послуги 63523 5,8 4,54 4226 0,4 0,33 -5,4 -4,21
Утримання основних засобів 169759 15,5 12,13 195462 18,5 15,23 +3,0 +3,1
Організація виробництва і управління 73380 6,7 5,24 66563 6,3 5,19 -0,4 -0,05
Інші витрати 61332 5,6 4,37 33810 3,2 2,64 -2,4 -1,73
Всього 1095220 100 78,23 1056551 100 82,35 +4,12

Тому доцільно проводити за цією статтею факторний аналіз з використанням кількісного фактора, зокрема, затрат людино-годин на 1 ц продукції, який характеризує рівень продуктивності праці та цінового фактора, який характеризує розмір оплати праці на 1 людино-годину, тобто рівень оплати праці (табл.. 7.3.1.).

Аналіз впливу кількісного і цінового фактора на собівартість молока за статтею “Оплата праці” приводить до висновку, що оплата праці на 1 ц фактично становить 28,9 грн., що на 1,75 грн. більше, ніж було заплановано (табл..7.3.2.).

За рахунок зниження продуктивності праці (збільшенні затрат л/год на 1 ц) на 0,35 л/год., оплата праці на 1 ц молока підвищилась на 1,21 грн. Підвищення рівня оплати праці операторів машинного доїння і скотарів на 0,07 грн., сприяло збільшенню оплати праці на 1 ц на 0,54 грн.

Таблиця 7.3.2.

Аналіз впливу кількісного і цінового фактора на собівартість молока за статтею “Оплата праці”, грн.

Затрати людино-годин на 1 ц молока Оцінка1 людино-години Оплата праці в розрахунку на 1 ц молока Відхилення від плану (+;-)
План Фак-тич-но (+;-) План Фак-тично (+;-) План Умов-но Фак-тич-но Всьо-го В т. ч.за рах. Зміни
Про-дук-тивн. праці Рівня опла-ти праці
7,64 7,99 +0,35 3,55 3,62 +0,07 27,15 28,36 28,9 +1,75 +1,21 +0,54

Добрива, насіння (корми у тваринництві): перевитрати можуть пояснюватися як збільшенням норм висіву насіння, внесення добрив, так і підвищенням цін за 1 ц насіння чи добрив. При цьому перевитрати насіння будуть оправданими, якщо це є наслідком зниження його якості, а підвищення ціни може бути результатом заміни власного насіння купленим, дорожчим. Збільшення внесення добрив у натурі не можна вважати негативним явищем, оскільки це окупиться підвищеною урожайністю. Причинами перевитрати кормів можуть бути неякісність їх, що супроводжується зниженням окупності, а можливо безгосподарським використанням їх. Підвищення ціни 1 ц кормів є результатом невиконання плану зниження собівартості власних кормів чи заміни їх купленими, дорожчими. Подібно до оплати праці доцільно визначити вплив якісних і цінових факторів за цими статтями. Такими статтями будуть норма висіву, внесення добрив та ціна 1 ц, а по кормах – витрати ц  к. од. на 1 ц продукції, які характеризують зоотехнічну окупність кормів та ціна 1 ц к. од.

Таблиця 7.3.3.

Аналіз впливу кількісного і цінового фактора на собівартість молока за статтею “Корми”, грн.

 

Затрати ц к. од.на 1 ц молока Вартість 1 ц к. од. в  раціоні для корів Вартість кормів в розрахунку на 1 ц молока Відхилення від плану (+;-)
План Фак-тич-но Від-хи-лен-ня (+;-) План Фак-тично Від-хи-лен-ня (+;-) План Умов-но Фак-тич-но Всьо-го В т. ч.за рах. Зміни
Окуп-ності кор-мів Ціни 1 ц к. од.
1,4 1,6 +0,2 17,44 18,48 +1,04 24,41 27,9 29,56 +5,15 +3,49 +1,66

В результаті аналізу впливу кількісного і цінового фактора на собівартість молока за статтею “Корми” (Табл. 7.3.3.), виявлено наступне: за рахунок зниження зоотехнічної окупності коренів на виробництво молока на на 0,2 ц к. од., його собівартість підвищилась на 3,49 грн.

В результаті підвищення ціни 1 ц к. од. у раціонах корів на 1,04 грн., собівартість 1 ц молока підвищилась на 1,66 грн. Сума відхилень дає загальну перевитрату по статті “Корми” в сумі 5,15 грн.

Засоби захисту рослин та тварин: необхідно дотримуватись норм внесення пестицидів, витрат медикаментів на 1 голову. Якщо ж розповсюджені інфекційні захворювання, масове поширення шкідників, то доводиться норми витрачання засобів захисту рослин і тварин збільшувати.

Роботи і послуги включають послуги автотранспорту, живої тяглової сили, електропостачання та ін. Їх розмір залежатиме від обсягу наданих послуг та собівартості одиниці послуг.

Утримання основних засобів: розмір витрат може залежати, зокрема по пальному, не від підприємства, якщо має місце підвищення відпускних цін. Але на підприємстві не слід допускати перевитрати пального на один умовний гектар. З підвищенням цін на пальне і введенням нових норм амортизаційних відрахувань витрати на утримання основних засобів у цілому зростають.

Витрати на управління і обслуговування виробництва будуть залежати як від розміру їх на 1 грн. прямих затрат, так і від загальної суми накладних витрат, тобто якщо накладні витрати перевитрачаються, то їх питома вага підвищується.

Згідно з даними аналізу структури собівартості 1 ц молока (Табл. 7.3.3.) виявлено перевитрати по оплаті праці (0,4%), засобах захисту тварин (0,1%), кормах (4,7%), утриманню основних засобів (3,0%). Причини цих перевитрат обґрунтовані вище. Використовуючи кількісні й цінові фактори, можна конкретніше обґрунтувати відхилення за основними статтями.

7.4. Аналіз витрат на одну гривню товарної продукції

Використання цього показника зумовлене:

по-перше, тим, що він усуває неоднакові підходи до старої та нової продукції й уможливлює встановлення єдиного завдання для зниження собівартості, яке охоплює як порівнянну, так і непорівнянну продукцію;

по-друге, він забезпечує зв’язок собівартості з плановим прибутком, утворюючи з ним органічну єдність;

по-третє, він дає змогу простежити динаміку зниження собівартості за кілька років.

Витрати на одну гривню продукції визначаються як відношення планових чи фактичних витрат на виготовлення продукції до ЇЇ вартості в оптових цінах підприємства.

Для аналізу облікові дані систематизують у таблиці 7.4.1.

Таблиця 7.4.1.

Витрати на одну гривню  продукції.

Показники План Фактичний випуск продукції Факт.
Планові норми і планові ціни В плано-вих цінах Чинні ціни на матеріали і планові на продукцію
1 Обсяг продукції в порівнянних оптових цінах 8400 8470 8470 8470 8500
2 Собівартість продукції, тис. грн. 6783 6864 6958 7145 7145
3 Витрати на 1 грн. продукції (р.2 : р.1), коп. 80,75 81,04 82,15 84,36 84,06

Наведені в таблиці 7.4.1. дані показують, що на підприємстві — об’єкті аналізу собівартість продукції проти плану зросла на 362 тис. грн. (7145 – 6783), або на 5,34 %. Витрати на І грн продукції зросли на 3,31 коп. (84,06 – 80,75), або на 4,10 % [{84,06 — 80,75) 100] : 80,75. Темпи зростання витрат значно випереджали темпи зростання обсягу продукції (5,34 % проти 1,19 %). Це свідчить про великі непродуктивні витрати. На відхилення фактичних витрат від планових впливають такі чинники: а) зміна структури асортименту виготовленої продукції; б) зміна рівня витрат (норм витрат) у собівартості окремих. ЇЇ видів; в) зміна оптових

цін на спожиті матеріали, паливо, зміна транспортних тарифів; г) зміна цін на продукцію.

Промислові підприємства випускають вироби з різним рівнем рентабельності. Підвищення питомої ваги виробів з нижчим (ніж у середньому на підприємстві) рівнем рентабельності призводить до підвищення витрат на гривню товарної продукції, і навпаки. Щоб визначити розмір впливу зміни структури асортименту випущеної продукції, необхідно від планових витрат на гривню продукції за фактичної структури асортименту відняти витрати за планом. На підприємстві вплив цього чинника становить 0,29 коп. (81,04 – 80,75), тобто підвищення питомої ваги менш рентабельних виробів призвело до збільшення витрат на гривню товарної продукції на 0,29 копійки.

Для виявлення впливу зміни норм витрат матеріалів на кожний виріб необхідно з витрат на 1 грн продукції, що їх розраховано за фактичними витратами і плановими цінами, відрахувати планові витрати на фактичний випуск і асортимент продукції. Наше підприємство під впливом цього фактора збільшило витрати на кожну гривню продукції на 1,11 коп. (82,15-81,04).

Вплив зміни оптових цін на матеріали і тарифів на вантажні перевезення визначається як різниця між фактичними витратами на гривню продукції за цінами, що реально існують у звітному році, і тими, що їх було закладено в план. За рахунок зміни оптових цін на спожиті матеріальні цінності і тарифів на вантажні перевезення підприємство допустило зростання витрат на 2,25 коп. (84,36 – 82,15).

Зниження витрат на 1 грн продукції за рахунок оптових цін на продукцію визначаємо так: із витрат на 1 грн продукції, обрахованих у чинних цінах, відраховуємо витрати в чинних цінах на матеріали і в планових цінах — на продукцію. Підвищення ціни на продукцію зменшило витрати на 1 грн продукції на 0,30 коп. (84,06 – 84,36), або на 0,37 %.

Аналіз показав, що підприємство підвищило собівартість продукції за рахунок безгосподарності (зайві витрати) і зростання цін на матеріали. Ці перевитрати воно частково покрило за рахунок підвищення цін на свою продукцію. Отже, підприємство — об’єкт аналізу є наочним прикладом поганого господарювання.

Нині багато фірм в Україні змушені постійно підвищувати ціни. Вони роблять це, усвідомлюючи, що зростання цін спричиняє незадоволення споживачів, дистриб’юторів та торгового персоналу. Однією з голових причин цього є стійке зростання витрат, зумовлене стійкою інфляцією. Зростання витрат, що перевищує темп зростання продуктивності праці, призводить до зниження норм прибутку та змушує фірми регулярно збільшувати ціни. Часто до підвищення цін призводять постійні інфляційні очікування або побоювання запровадження державного контролю над цінами. Іншою причиною цього є наявність надмірного попиту. Коли фірма не може повністю задовольнити потреби своїх замовників, вона може підняти ціни, увести нормований розподіл товару або зробити і те, і те одночасно. Ціни можна збільшити практично непомітно, скасувавши знижки та поповнивши асортимент дорожчими видами товару, а можна зробити це і не маскуючись.

Таблиця 7.4.2.

Розрахунок впливу окремих факторів на зміну собівартості продукції.

№  Фактор  Витрати на 1 грн продукції  Виробнича собівартість продукції 
Розрахунок впливу факторів  Величина впливу, абл.  Розрахунок впливу факторів  Величина впливу, тис. грн. 
1.  Зміна обсягу випуску продукції 80,75 • (8500 — 8400)  +80.7 
2.  Зміна структури асортименту продукції 81,04 — 80,75  0,29  0,29 • 8500  +25 
3.  Зміна собівартості виробів 82,15 — 81,04  +1,11  1,11 –8500  +94.3 
4.  Зміна оптових цін на матеріали і тарифів 84,36 — 82,15 +2,21 2,21 • 8500  +188 
5.  Зміна цін на продукцію 84,06 — 84,36 -0,30  -0,30 • 8500  -26 
 

Усього

84,06 — 80,75 +3,31 7145 — 6783 3,31 • 8500 +362  +281,3 

На наступному етапі аналізу виявляється вплив кожного фактора на абсолютне відхилення повної фактичної собівартості всієї продукції від планової. Для цього абсолютні відхилення витрат на одну гривню продукції кожного фактора помножуємо на фактичний випуск продукції в оптових цінах підприємства. Треба, однак, пам’ятати, що на абсолютне відхилення фактичної собівартості всієї продукції від планової, крім перелічених вище факторів, впливає зміна обсягу випуску продукції. Цей вилив визначається як добуток планової собівартості гривні продукції та абсолютного відхилення фактичного обсягу випуску від планового (Табл.. 7.4.2.).

Отже, надпланове зростання собівартості продукції на підприємстві склалось під впливом позитивних і негативних факторів. Якщо надпланова собівартість виробів цілком залежить від незадовільної роботи підприємства, то зміна оптових цін на матеріали і зміна тарифів не залежать від нього. Зростання обсягу виробництва за інших однакових умов об’єктивно веде до абсолютного збільшення собівартості всієї продукції, тому це явище не розглядається як недолік у роботі спеціалістів підприємства.

7.5. Шляхи і резерви зниження собівартості продукції.

При обгрунтуванні шляхів зниження собівартості сільськогосподарської продукції, насамперед, потрібно пам’ятати, що з підвищенням урожайності культур і продуктивності тварин знижується собівартість. Отже, фактори, що зумовлюють таке підвищення, можна розглядати як фактори зниження собівартості сільськогосподарської продукції. Серед них особливе значення мають:

  • впровадження прогресивних систем землеробства, науково обгрунтованих сівозмін і передової технології виробництва;
  • послідовна інтенсифікація виробництва шляхом раціональної хімізації і докорінного поліпшення землі;
  • впровадження у виробництво кращих сортів сільськогосподарських культур і порід тварин, дотримання всіх вимог агротехніки і передових способів утримання тварин;
  • зміцнення кормової бази тваринництва, дотримання зоотехнічних вимог при складанні раціонів щодо збалансованості протеїном, мінеральними речовинами, іншими поживними компонентами;
  • удосконалення галузевої структури підприємств з орієнтацією на вимоги ринку, досягнення при цьому раціональної концентрації виробництва, що забезпечує краще використання ресурсів, більш швидке запровадження досягнень науки, техніки, передової практики.

Важливим фактором зниження собівартості продукції є підвищення продуктивності праці на основі комплексної механізації та автоматизації виробництва І раціональної побудови організаційної структури приватних підприємств, впровадження в них досконалого внутрішньогосподарського економічного механізму та ефективних орендних відносин.

Необхідно також забезпечити ефективніше використання машинно-тракторного парку, транспортних засобів, живої тяглової сили. Це дасть змогу скоротити потреби в них до раціонального рівня, зменшити витрати на амортизацію та ремонти, а через це здешевити виробництво продукції.

Значні резерви зниження собівартості криються в суворому дотриманні режиму економії при використанні матеріально-грошових засобів у процесі виробництва сільськогосподарської продукції. Практика переконує, що в підприємствах, де контролюється економне використання оборотних фондів, де не допускаються втрати врожаю при збиранні і транспортуванні, збереженні насіння, посадкового матеріалу, кормів, значно менше витрачається коштів на одиницю продукції.

Істотного зниження собівартості продукції можна досягти завдяки вдосконаленню системи управління виробництвом і впровадженню наукової організації праці. Ці заходи забезпечують зменшення накладних витрат, а отже, і зниження собівартості продукції. Важливу роль тут відіграють і такі соціально-економічні фактори, як підвищення кваліфікації кадрів, матеріальна заінтересованість працівників у результатах своєї праці, широке використання моральних стимулів.

Розглянуті фактори зниження собівартості продукції окреслюють лише загальні напрями скорочення витрат на її виробництво. В кожному підприємстві необхідно передбачити конкретні заходи щодо здійснення режиму економії і бережливості, підвищення врожайності культур і продуктивності тварин, враховуючи місцеві природо-економічні умови.

Контрольні питання

  1. Назвіть завдання і джерела аналізу витрат виробництва.
  2. Як поділяють витрати за характером виникнення та функціональним призначенням ?
  3. Які витрати відносять до операційних, обґрунтуйте їх склад ?
  4. Як визначити кількісний вплив головних факторів на зміну собівартості ?
  5. Назвіть причини перевитрат за статтями витрат.
  6. У чому полягають особливості аналізу витрат на одну гривню товарної продукції ?
  7. Назвіть основні шляхи зниження витрат виробництва.

 

Advertisements

Leave a Reply

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out / Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out / Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out / Change )

Google+ photo

You are commenting using your Google+ account. Log Out / Change )

Connecting to %s