ТЕМА 9. Аналіз фінансового стану


ТЕМА 9.  Аналіз фінансового стану підприємства

 

9.1. Зміст і завдання аналізу фінансового стану підприємства, інформаційне   забезпечення аналізу.

9.2. Горизонтальний і вертикальний аналіз майна підприємства і джерел його утворення.

9.3. Аналіз фінансової стійкості підприємства.

9.4. Аналіз платоспроможності та ліквідності.

9.5. Аналіз дебіторської і кредиторської заборгованості

9.6. Аналіз оборотності оборотних активів.

9.7. Аналіз ефективності використання активів (капіталу).

9.1.  Зміст і завдання аналізу фінансового стану підприємства, інформаційне забезпечення аналізу

Під фінансовим станом розуміють сукупність показників, які відображають здатність (спроможність) підприємства розрахуватися за борговими зобов’язаннями. Він характеризується забезпеченістю фінансовими ресурсами, які необхідні для нормального функціонування підприємства, доцільністю їх розміщення та ефективністю використання, фінансовими взаємовідносинами з іншими юридичними та фізичними особами, платоспроможністю та фінансовою стійкістю.

Фінансовий стан визначає конкурентоспроможність підприємства, його імідж, потенціал у діловому співробітництві.

Оскільки в умовах ринку підприємства несуть повну економічну відповідальність за результати своєї діяльності, за недопущення банкрутства, значно зростає роль і значення аналізу фінансового стану суб’єктів господарювання різноманітних форм власності, оцінки їх ліквідності, платоспроможності та фінансової стійкості.

В об’єктивній оцінці фінансового стану зацікавлені всі користувачі бухгалтерської (фінансової) звітності, які в Міжнародних стандартах бухгалтерського обліку об’єднані в три основні групи:

1)    особи, які безпосередньо займаються бізнесом на даному підприємстві;

2)    особи, які не працюють на підприємстві, але мають пряму фінансову зацікавленість у даному бізнесі (наприклад, власники акцій);

3)    особи, які мають непряму фінансову зацікавленість у даному бізнесі (податкові служби; фондові біржі, які займаються купівлею-продажем цінних паперів; органи, які контролюють ціни, експорт та імпорт; профспілки; преса та ін.).

У процесі проведення аналітичної роботи слід уміло поєднувати різні види аналізу, які забезпечують підвищення її ефективності.

Головною метою аналізу фінансового стану є своєчасне виявлення та усунення недоліків у фінансовій діяльності підприємства і пошук шляхів зміцнення фінансового стану підприємства та його платоспроможності.

Фінансовий стан підприємства характеризує система показників, які визначають зміст і завдання аналізу:

  1. Склад і динаміка активів підприємства та джерел їх утворення;
  2. Фінансова стійкість підприємства;
  3. Платоспроможність і кредитоспроможність;
  4. Склад і динаміка дебіторської і кредиторської заборгованості;
  5. Оборотність оборотних активів;
  6. Ефективність використання активів.

Аналіз цих показників має виявити сильні і слабкі сторони фінансового стану підприємства, розробити конкретні заходи, які зміцнили б фінансову стійкість підприємства, усунули причину можливого банкрутства.

Джерелами аналізу фінансового стану підприємства є його фінансова звітність:

  • Баланс;
  • Звіт про фінансові результати;
  • Звіт про рух грошових коштів;
  • Звіт про власний капітал;
  • Примітки до річної фінансової звітності;
  • Дані аналітичного і синтетичного бухгалтерського обліку.

Основним джерелом аналізу є бухгалтерський баланс. А тому щоб зробити змістовний аналіз фінансового стану підприємства, потрібно чітко знати будову балансу.

Статті активу балансу з аналітичною метою згруповано в такі три розділи:

  1. Необоротні активи;
  2. Оборотні активи;
  3. Витрати майбутніх періодів;
  4. Необоротні активи та групи вибуття

Основними статтями необоротних активів є основні засоби і незавершене будівництво. Основні засоби подано в оцінці за первісною і залишковою вартістю. В підсумок балансу включено оцінку за залишковою вартістю. До необоротних активів відносять також довгострокові фінансові інвестиції, довгострокову дебіторську заборгованість, відстрочені податкові активи та нематеріальні активи.

Оборотні активи – це оборотний капітал підприємства. Він завжди розміщений одночасно на різних стадіях кругообороту. Стадії кругообороту такі: виробничі запаси, поточні біологічні активи, незавершене виробництво, готова продукція, дебіторська заборгованість і грошові кошти. Дебіторську заборгованість відображено окремо за товари, роботи і послуги (з виділенням резерву сумнівних боргів) та за розрахунками. Окремою статтею виділено векселі одержані. Грошові кошти відображено окремо в національній та іноземній валюті. Коло грошових коштів окремою статтею відображено поточні фінансові інвестиції, які за ступенем ліквідності прирівнюються до грошових коштів.

У третьому розділі активу відображено витрати майбутніх періодів. Це витрати на освоєння виробництва нових видів продукції, оплачені наперед податки та збори, суми передплати періодичних видань. Отже, витрати майбутніх періодів – це частина оборотних активів, яка вилучена з обороту.

У четвертому розділі активу відображено основні засоби, які призначені для продажу, і обліковуються вони як товар, але на іншому рахунку №28 (для порівняння див. р.ІІА код140 «Товари»)

                                     

                       Баланс підприємства                                        Таблиця 9.1.1.

 Актив   Код рядка  На початокзвітного         року На кінець звітного періоду
1. Необоротні активи.      
Нематеріальні активи:      
   залишкова вартість 010
   первісна вартість 011
   накопичена амортизація 012 (    ) (   )
Незавершене будівництво 020
Основні засоби:      
   залишкова вартість 030 2437 3534
   первісна вартість 031 3721 4908
   Знос 032 (1284) (1374)
Довгострокові біологічні активи:      
   справедлива (залишкова) вартість 035 410 322
   первісна вартість 036 410 322
   накопичена амортизація 037 (   ) (   )
Довгострокові фінансові інвестиції:      
які обліковуються за методом участі в капіталі інших підприємств 040
інші фінансові інвестиції 045
Довгострокова дебіторська заборгованість 050
Відстрочені податкові активи 060
Гудвіл 065
Інші необоротні активи 070
Усього за розділом І 080 2847 3856
ІІ. Оборотні активи.  
Виробничі запаси 100 1643 2025
Поточні біологічні активи 110 1444 1178
Незавершене виробництво 120 252 261
Готова продукція 130 586 16
Товари 140    
Векселі одержані 150
Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги:      
   чиста реалізаційна вартість 160 281 179
   первісна вартість 161 281 179
   резерв сумнівних боргів 162 (   ) (   )
Дебіторська заборгованість за розрахунками:      
   з бюджетом 170 3 2
   за виданими авансами 180
   з нарахованих доходів 190
   із внутрішніх розрахунків 200
Інша поточна дебіторська заборгованість 210 31 26
Поточні фінансові інвестиції 220    
Грошові кошти та їх еквіваленти:    
   в національній валюті 230 49 488
   в іноземній валюті 240
Інші оборотні активи 250    

Усього за розділом ІІ

260

4289 4175

ІІІ. Витрати майбутніх періодів

4. Основні засоби та групи вибуття

270

275

Баланс

280

7136 8031

Таблиця 9.1.1. (Продовження)

 Пасив   Код рядка  На початок звітного періоду На кінець звітного періоду

І. Власний капітал

 

Статутний капітал 300 9 9
Пайовий капітал 310
Додатковий вкладений капітал 320
Інший додатковий капітал 330 474 300
Резервний капітал 340
Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) 350 5480 6493
Неоплачений капітал 360
Вилучений капітал 370
Накопичена курсова різниця 375

Усього за розділом І

380

5963 6802
ІІ. Забезпечення наступних витрат і платежів
 
Забезпечення виплат персоналу 400
Інші забезпечення 410
Сума страхових резервів 415
Сума часток пере страховиків у страхових резервів 416
Залишок сформованого призового фонду, що підлягає виплаті переможцям лотереї 417
Залишок сформованого резерву на виплату джек-поту, не забезпеченого сплатою участі в лотереї 418
Цільове фінансування 420

Усього за розділом ІІ

430

 

 
ІІІ. Довгострокові зобов’язання  
Довгострокові кредити банків 440 500
Інші довгострокові фінансові зобов’язання 450

Відстрочені податкові зобов’язання

460

Інші довгострокові зобов’язання

470

749

431

Усього за розділом ІІІ

480

749

931
ІV. Поточні зобов’язання  
Короткострокові кредити банків 500
Поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями 510
Векселі видані 520
Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги 530 242 163
Поточні зобов’язання за розрахунками:
   з одержаних авансів 540
   з бюджетом 550 93 67
   з позабюджетних платежів 560
   зі страхування 570 16 15
   з оплати праці 580 70 50
   з учасниками 590
   із внутрішніх розрахунків 600
Зобов’язання, пов’язані з необоротними активами та групами вибуття, утримуваними для продажу 605
Інші поточні зобов’язання 610 3 3
Усього за розділом ІV 620 424 298
V. Доходи майбутніх періодів 630

Баланс

 640

7136 8031

                  

В пасиві балансу відображено наявність і склад джерел утворення активів підприємства. Статті пасиву з аналітичною метою згруповано в такі п’ять розділів:

  1. Власний капітал;
  2. Забезпечення наступних витрат і платежів;
  3. Довгострокові зобов’язання;
  4. Поточні зобов’язання;
  5. Доходи майбутніх періодів.

Джерела утворення активів підприємства поділяються на власні і залучені. Основним джерелом власних активів є власний капітал (І розділ пасиву). Другий і п’ятий розділ пасиву – це джерела утворення оборотних активів, які прирівнюються до власних. Адже забезпечення наступних витрат і платежів – це насамперед суми нарахованого резерву на покриття витрат на оплату майбутніх відпусток працівників, а доходи майбутніх періодів – це одержані авансові орендні платежі за здані в оренду основні засоби та ін.

В третьому і четвертому розділах пасиву (“Довгострокові зобов’язання” та “Поточні зобов’язання”) відображено джерела залучених коштів, якими користується підприємство.

В таблиці 9.1.1. подано баланс підприємства, на основі якого зроблено аналіз всіх показників фінансового стану підприємства.

 

9.2.  Горизонтальний і вертикальний аналіз майна підприємства і джерел його утворення

Аналіз бухгалтерського балансу починають із оцінки змін, що відбулися в складі активів підприємства, джерел їх утворення. При цьому розрізняють горизонтальний і вертикальний аналіз.

Горизонтальним називають такий аналіз, коли роблять оцінку змін окремих статей балансу в часі, порівнюють вартість їх на початок і на кінець року і роблять оцінку цих змін.

Вертикальним називають структурний аналіз. За 100 відсотків приймають валюту (підсумок) балансу і визначають питому вагу кожної статті у відсотках до підсумку. Роблять оцінку структури активів та джерел їх утворення, оцінку структурних змін за рік. Порівнюють фактичну структуру з оптимальною.

Починають горизонтальний аналіз з оцінки змін валюти балансу. Зростання валюти балансу є позитивним явищем, якщо воно відбулося за рахунок зростання джерел власних засобів і коли воно привело до зростання суми виручки і суми прибутку від реалізації продукції, до зростання обсягів виробництва продукції.

Після оцінки змін валюти балансу горизонтальний аналіз поглиблюють, тобто детально вивчають і оцінюють зміни всіх статтей активу порівнюючи з відповідними статтями пасиву.

Що стосується необоротних активів, то завжди позитивним явищем є зростання основних засобів, бо означає покращення забезпеченості підприємства основними засобами. Оцінку стану основних засобів роблять за такими коефіцієнтами: росту, вибуття, оновлення, зношеності, придатності, структури. Зростання незавершеного будівництва є позитивним явищем, якщо воно відбувається не за рахунок порушення строків введення будівель в експлуатацію. Збільшення довгострокових фінансових інвестицій та нематеріальних активів також є позитивним явищем.

Джерелами зростання необоротних активів є власний капітал та довгострокові кредити банків. За умов високої фінансової стійкості підприємства позитивним є зростання необоротних активів за рахунок обох джерел.

Горизонтальний аналіз оборотних активів починають з порівняння загальної вартості їх на початок і на кінець року. Зростання як правило є позитивним явищем, особливо коли воно відбулося за рахунок власних джерел. Під час поглиблення аналізу вивчають зміни, що відбулися в складі оборотних активів та джерел їх утворення по окремих статтях. Як правило позитивним є зростання виробничих запасів, тварин на вирощуванні і відгодівлі, незавершеного виробництва, готової продукції, грошових коштів. Але величина виробничих запасів і грошових коштів повинна бути оптимальною. Грошові кошти повинні покривати не менше 20% поточних зобов’язань, а виробничі запаси мають відповідати нормативу. Необґрунтовані економічно значні понаднормативні виробничі запаси є негативним явищем, бо уповільнюють швидкість обертання оборотних активів, знижують ефективність їх використання. Негативним явищем є зростання сум дебіторської заборгованості.

Джерела утворення оборотних активів поділяються на власні і залучені. Зростання за рахунок власних і прирівняних до них джерел (власний капітал в частині оборотних активів, забезпечення наступних витрат і платежів, доходи майбутніх періодів) завжди є позитивним явищем. Зростання за рахунок залучених джерел (поточні зобов’язання) в умовах міцного фінансового стану підприємства також є позитивним явищем. Але в умовах низької платоспроможності часто є негативним явищем, бо є наслідком несвоєчасності розрахунків з кредиторами.

Під час вертикального аналізу вивчають структуру активів і джерел їх утворення. Насамперед визначають питому вагу власних і залучених джерел. Власні джерела повинні складати не менше 50% всіх джерел, що є одним з показників фінансової стійкості підприємства. В складі власного капіталу позитивним є наявність таких статтей, як резервний капітал та нерозподілений прибуток (крім статутного, пайового і додаткового капіталу). Під час вертикального аналізу активу вивчають співвідношення між основними засобами і оборотними активами. Оптимальним є такий стан, коли на 1 гривню основних засобів припадає 1 гривня оборотних активів.

Для проведення горизонтального і вертикального аналізу необоротних активів та джерел їх утворення доцільно скласти таку аналітичну таблицю (табл.№9.2.1.).

Таблиця 9.2.1.

Горизонтальний та вертикальний аналіз необоротних активів та джерел їх утворення

Статті необоротних активівта джерел їх утворення Сума, тис. грн. В% до підсумку
На      поч. року На кін. року Зміни (+;-) На      поч. року На кін. Року
І А. НЕОБОРОТНІ  АКТИВИ.1. Нематеріальні активи:

  • Залишкова вартість;
  • Первісна вартість;
  • Знос.

2. Незавершене будівництво.

3. Основні засоби:

  • Залишкова вартість;
  • Первісна вартість;
  • Знос.

4. Довгострокові біологічні активи

  • Справедлива (залишкова) вартість;
  • Первісна вартість;
  • Накопичена амортизація.

5. Довгострокові фінансові інвестиції.

6. Довгострокова дебіторська заборгованість.

7. Відстрочені податкові активи.

8. Інші необоротні активи.

24373721(1284)

410

410

35344908(1374)

322

322

+1097+1187+90

-88

-88

85,614,4 91,68,4

Усього за розділом І

В % до валюти балансу

І П.  ВЛАСНИЙ  КАПІТАЛ.

  1. Статутний капітал.
  2. Пайовий капітал.
  3. Додатковий капітал.
  4. Інший додатковий капітал.
  5. Резервний капітал.
  6. Нерозподілений прибуток (збиток).
  7. Неоплачений капітал.
  1. Вилучений капітал.
284794745480 385693006493 +1009–174+1013 1000,27,991,9 1000,14,495,5
Усього за розділом І пасиву. 5963 6802 839 100 100

Вартість необоротних активів зросла за рік на 1009 тис. грн. Відбулося це за рахунок зростання вартості основних засобів, на 1097 тис. грн., які знаходяться в доброму стані, причому цей стан за рік покращився. Так на початок року зношеність складає 34,5%, а на кінець року 28%. Такий стан основних засобів пояснюється тим, що за ряд останніх років відбувалося їх оновлення. Довгострокові біологічні активи на кінець року становлять 322 тис.грн, тобто зменшились на 88 тис.грн.

Джерелом утворення необоротних активів є власний капітал. Він зріс за рік на 839 тис. грн., або на 14%, що є позитивним явищем. Зростання відбулося за рахунок збільшення нерозподіленого прибутку на 1013 тис.грн, який займає 91,9 % в структурі власного капіталу. Цим створено умови міцної фінансової стійкості підприємства.

Таблиця 9.2.2.

Горизонтальний і вертикальний аналіз оборотних активів

та джерел їх утворення

Статті оборотних активівта джерел їх утворення Сума, тис. грн. В% до підсумку
На      поч. року На кін. року Зміни (+;-) На      поч. року На кін. Року
ІІ А. ОБОРОТНІ  АКТИВИ.1. Виробничі запаси.2. Поточні біологічні активи.3. Незавершене виробництво.

4. Готова продукція.

5. Товари.

6. Векселі одержані.

7. Дебіторська заборгованість за товари, роботи і послуги:

    • Чиста реалізаційна вартість;
    • Первісна вартість;
    • Резерв сумнівних боргів.

8. Дебіторська заборгованість за розрахунками.

9. Поточні фінансові інвестиції.

10. Грошові кошти.

11. Інші оборотні активи.

16431444252

586

281

281

34

49

20251178261

16

179

179

28

488

+382-266+9

-570

-102

-102

-6

+439

38,333,75,8

13,7

6,6

6,6

0,8

1,1

48,528,26,3

0,4

4,3

4,3

0,7

11,6

 

Всього оборотних активів

В % до валюти балансу

ДЖЕРЕЛА УТВОРЕННЯ ОБОРОТНИХ АКТИВІВ.

  1. Власний оборотний капітал.
  1. Забезпечення наступних витрат і платежів.
  2. Довгострокові зобов’язання:
  3. Поточні зобов’язання.
  4. Доходи майбутніх періодів.
 428931,33116

749

424

 

 417529,22946

931

298

 

 -114-2,1-170

+182

-126

 100.072,717,5

9,8

 

 100.070,622,3

7,1

Всього джерел оборотних активів 4289 4175 -114 100.0 100.0

Власний капітал є джерелом утворення не лише необоротних, а й оборотних активів. Власний оборотний капітал зменшився за рік з 3116  до 2946 тис. грн., що є негативним явищем. Він складає на кінець року 43,3% всього власного капіталу.

Оборотні активи підприємства зменшились за рік на 114 тис. грн.  Позитивним явищем є зростання виробничих запасів на 382 тис. грн та грошових коштів на 439 тис.грн та зменшення дебіторської заборгованості на 102 і 6 тис.грн. Негативним явищем є зменшення поточних біологічних активів на 266 тис.грн, а готової продукції на 570 тис.грн.

Що стосується структури оборотних активів, то тут позитивним явищем є значна питома вага їх в виробничих запасах – 48,5%, поточних біологічних активів – 28,2% та грошових коштах – 11,6 %.

В складі джерел утворення оборотних активів спостерігається така динаміка: власний оборотний капітал зменшився на 170 тис.грн, але в джерелах оборотних активів займає велику питому вагу – 70,6 %. Позитивними змінами є зменшення поточних зобов’язань на 126 тис.грн, а негативними – ріст довгострокових зобов’язань – на 182 тис.грн.

9.3. Аналіз фінансової стійкості підприємства

Ми вже зазначали, що в умовах ринку підприємство несе повну економічну відповідальність за ефективність діяльності, своєчасне виконання зобов’язань перед бюджетом, банками, постачальниками, працівниками. Досягти стабільних позитивних фінансових результатів підприємство може лише за умови ефективного використання всіх видів ресурсів, удосконалення технології виробництва, використання новацій та нововведень, мінімізації витрат. Одержання максимального прибутку за мінімальних витрат – основна умова забезпечення міцного фінансового стану підприємства.

Однією з важливих ознак фінансового стану підприємства є його фінансова стійкість.

Фінансову стійкість підприємства характеризують такі чинники:

  • фінансова забезпеченість безперервності діяльності;
  • фінансова незалежність від зовнішніх джерел фінансування;
  • здатність вільно маневрувати грошовими коштами;
  • забезпечення покриття затрат на розширення та оновлення виробництва;
  • стабільне перевищення доходів над витратами.

Отже, фінансова стійкість – це такий стан фінансових ресурсів, їх розподілу та використання, яких забезпечує діяльність підприємства на основі збільшення прибутку, платоспроможності та кредитоспроможності підприємства в умовах допустимого рівня ризику.

Умовою виживання підприємства в умовах ринкової економіки є його фінансова стійкість, тобто здатність розвиватись на основі зростання прибутку і капіталу при збереженні платоспроможності і кредитоспроможності.

Фінансову стійкість підприємства характеризує комплекс показників. Найголовніші з них такі:

  1. Коефіцієнт фінансової незалежності (автономії, концентрації власного капіталу);
  2. Коефіцієнт фінансової залежності (концентрації залученого капіталу);
  3. Коефіцієнт співвідношення залучених і власних коштів;
  4. Коефіцієнт забезпечення запасів і затрат власними коштами;
  5. Коефіцієнт маневреності власного капіталу;
  6. Чистий прибуток і рівень рентабельності підприємства.

Коефіцієнт фінансової незалежності показує питому вагу власних і прирівняних до них коштів в активах підприємства. Визначають його діленням суми підсумків першого, другого і п’ятого розділів пасиву балансу на валюту балансу. Досвід країн з розвинутою ринковою економікою показує, що цей коефіцієнт має бути не нижчим за 0,5, тобто не менше 50 відсотків активів повинні фінансуватись за рахунок власних джерел.

Коефіцієнт фінансової залежності (концентрації залученого капіталу) показує питому вагу залучених коштів в активах підприємства. Визначають його діленням суми підсумків ІІІ і ІV розділів пасиву на валюту балансу. Коефіцієнти фінансової незалежності і залежності в сумі складають 1. Зростання коефіцієнта фінансової залежності вище за 0,5 є небажаним.

Коефіцієнт співвідношення власних і залучених коштів, як і приведені вище коефіцієнти, дає загальну характеристику фінансової стійкості підприємства. Визначають його діленням джерел залучених коштів на джерела власних коштів (тобто діленням суми підсумків ІІІ і  IV розділів пасиву на суму підсумків І, ІІ і V розділів пасиву балансу). Коефіцієнт співвідношення залучених і власних коштів показує, скільки залучених коштів підприємство використало на 1 гривню вкладених в активи власних коштів. Зростання цього показника свідчить про зростання залежності підприємства від кредиторів, про зниження фінансової стійкості підприємства.

Дуже важливим показником фінансової стійкості підприємства є коефіцієнт забезпечення запасів і затрат власними коштами. Визначають його діленням фактичної наявності власного оборотного капіталу на вартість запасів і затрат. Вартість запасів і затрат визначають на основі даних другого розділу активу балансу шляхом додавання вартості таких статей як виробничі запаси, тварини на вирощуванні і відгодівлі, незавершене виробництво і готова продукція. Наявність власного (і прирівняного до нього) оборотного капіталу визначають двома методами:

  1. Це різниця між вартістю оборотних активів і поточними зобов’язаннями (тобто різниця між підсумком ІІ розділу активу і підсумком IV розділу пасиву).
  2. Це різниця між сумою підсумків І, ІІ, ІІІ і V розділів пасиву і сумою підсумків І та ІІІ розділів активу балансу. Коефіцієнт забезпечення засобів і затрат власними коштами показує, яку частину запасів і затрат сформовано за рахунок власних джерел. Оптимальна величина цього коефіцієнта складає 0,6 – 0,8.

Фінансову стійкість характеризує також коефіцієнт маневреності власного капіталу. Він показує, яка частина власного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності, тобто яку вкладено в оборотні активи, а яку капіталізовано. Визначають цей коефіцієнт діленням власного оборотного капіталу на підсумок І розділу пасиву балансу. Оптимальна величина цього коефіцієнта складає 0,5.

Всі показники фінансової стійкості можуть утримуватись на оптимальному рівні лише за умови оптимальної прибутковості підприємства. Адже за рахунок прибутку зростає і вдосконалюється основний і оборотний капітал. Якщо підприємство збиткове або малорентабельне, то фінансова стійкість підприємства не може бути задовільною.

Визначення показників забезпеченості запасів і витрат джерелами їх формування дозволяє класифікувати фінансові ситуації за ступенем їх стійкості.

Визначають такі чотири типи фінансової стійкості:

1. Абсолютна стійкість фінансового стану, з якою стикаються рідко і яка є крайнім типом фінансової стійкості (якщо запаси і витрати (ЗВ) менші від суми власного оборотного капіталу (Воб.к.) і кредитів банку під товарно-матеріальні цінності (КРт.м.ц.).

ЗВВоб.к + КРт.м.ц.

При цьому коефіцієнт забезпеченості запасів і витрат джерелами коштів (Кз.з.) більший від одиниці:

Кз.з. =  >1

2. Нормальна стійкість фінансового стану, яка гарантує платоспроможність підприємства (якщо запаси і витрати дорівнюють сумі власного оборотного капіталу і кредитам банку під товарно-матеріальні цінності):

ЗВ =Воб.к+КРт.м.ц.

Кз.з.= =1

3. Нестійкий (передкризовий) фінансовий стан, при якому порушується платоспроможність, яле є можливість відновлення рівноваги між платіжними засобами та платіжними зобов’язаннями за рахунок залучення тимчасово вільних джерел в оборот (Дв.т.) і збільшення власного оборотного капіталу:

ЗВ =Воб.к+КРт.м.ц.+Дв.т

Кз.з.= =1

На думку зазначених вище економістів, фінансова стійкість вважається при цьому допустимою, якщо виконуються такі дві умови:

  • розміри короткострокових кредитів і позикових коштів, які залучені в оборот для формування запасів і витрат, не перевищують вартості виробничих запасів і готової продукції (найбільш ліквідної частини матеріальних оборотних коштів);
  • незавершене виробництво і витрати майбутніх періодів дорівнюють власному оборотному капіталу або менші за його величину.

Якщо ця умова не виконується, то наявне погіршення фінансового стану.

4. Кризовий фінансовий стан, при якому підприємство перебуває на межі банкрутства, оскільки в даній ситуації запаси і витрати більші від суми власних оборотних коштів, кредитів банку під товарно-матеріальні цінності та залучених тимчасово вільних джерел засобів:

ЗВ>Воб.к+КРт.м.ц.+Дв.т.

Кз.з.=

У теперішній час багато підприємств України перебувають у кризовому стані: вони втратили ринки збуту, у них не вистачає власного капіталу для здійснення технічної реконструкції і переорієнтації виробництва на випуск конкурентоспроможної продукції. Запаси і витрати на таких підприємствах значно перевищують джерела їх покриття, а брак власного оборотного капіталу покривається за рахунок кредиторської заборгованості, зобов’язань перед бюджетом, з оплати праці і т.д.

Таблиця 9.3.1.

Аналіз фінансової стійкості підприємства

 

Перелік показників Показники Змінав %
На початок року На кінець року
1.Власний капітал (підсумок І розділу пасиву балансу).2.Забезпечення наступних витрат і платежів (підсумок ІІ розділу пасиву балансу).3.Доходи майбутніх періодів (V розділ пасиву балансу).4.Разом власних і прирівняних до них джерел (стр. 1+2+3).

5.Валюта балансу.

6.Коефіцієнт фінансової незалежності (автономії, концентрації власного капіталу) (стр.4 : стр. 5).

5963–

5963

7136

0.84

6802–

6802

8031

0.85

114–

114

113

101

7.Довгострокові зобов’язання (підсумок ІІІ розділу пасиву).8.Поточні зобов’язання (підсумок IV розділу пасиву).9.Разом залучених джерел (стр.7+стр.8).10.Коефіцієнт фінансової залежності (концентрації залученого капіталу), (стр. 9 : стр. 5).

11.Коефіцієнт співвідношення залучених і власних коштів (стр.9 : стр.4).

7494241173

0.16

0.20

9312981229

0.15

0.18

12470105

94

90

12.Оборотні активи (підсумок ІІ розділу активу балансу).13.Поточні зобов’язання (підсумок IV розділу пасиву балансу).14.Власні і прирівняні до них оборотні кошти (стр.12 – стр.13).15.Запаси і затрати (виробничі запаси = тварини на вирощуванні і відгодівлі + незавершене виробництво + готова продукція).

16.Коефіцієнт забезпечення запасів і затрат власними коштами (стр.14 : стр.15).

17.Коефіцієнт маневреності власного капіталу (стр.14 : стр.1).

18.Чистий прибуток (+), збиток (-).

 

42894243865

3925

0.98

0.65

+495

41752983877

3480

1,11

0.57

+1013

9770100

89

113

88

62р.

В таблиці 9.3.1. приведено алгоритм визначення основних показників фінансової стійкості підприємства.

Перші три коефіцієнти говорять про те, що підприємство має достатній запас фінансової стійкості. Коефіцієнт фінансової незалежності зріс за рік на 1% і складає на кінець року 0,85. Отже, 85% активів сформовано за рахунок власних джерел і лише 15% (коефіцієнт фінансової залежності) за рахунок залучених джерел.

Про це ж говорить і коефіцієнт співвідношення залучених і власних коштів. Він зменшився на 40% (з 0,2 до 0,18). Якщо на початок року на кожну гривню власних активів припадало 20 копійка залучених, то на кінець року лише 18 копійок.

Інші три показники говорять також, що фінансова стійкість підприємства знаходиться на належному рівні. Коефіцієнт маневреності власного капіталу складає на початок року 0,55, а на кінець року 0,57 при нормативному значенні не менше 0,50. Тобто 57% власного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності. Коефіцієнт забезпечення запасів і затрат власними коштами зріс на 13%, тобто на початок року – 0,98, а на кінець – 1,11, при нормативному значені – 0,7 – 0,8. такі позитивні результати відбултся завдяки росту чистого прибутку, адже в порівнянні з минулим роком він зріс в 2 рази, і становить на кінець року – 1013 тис.грн.

9.4. Аналіз платоспроможності та ліквідності.

Платоспроможність характеризує фінансовий стан підприємства на певну дату. Вона є важливим показником фінансової стійкості. Підприємство вважається платоспроможним, якщо воно має можливість своєчасно сплачувати свої платіжні зобов’язання наявними грошовими коштами.

Отже, платоспроможність визначають порівнянням платіжних засобів підприємства із поточними платіжними зобов’язаннями. Платіжні засоби відображені в ІІ розділі активу (Оборотні активи), а платіжні зобов’язання – в IV розділі пасиву (поточні зобов’язання).

Для визначення показників платоспроможності потрібно спочатку статті оборотних активів згрупувати в залежності від ступеня їх ліквідності (тобто швидкості можливого перетворення їх на гроші), а статті поточних зобов’язань згрупувати в залежності від строків сплати зобов’язань.

Оборотні активи в залежності від ступеня їх ліквідності поділяють на такі три групи:

  1. Найбільш ліквідні активи – це суми грошових коштів на всіх рахунках, а також поточні фінансові інвестиції (фінансові вкладення у короткотермінові цінні папери);
  2. Активи, що швидко реалізуються – це активи, для перетворення в гроші яких потрібен певний час. Сюди відносять всі види дебіторської заборгованості (крім безнадійної), готову продукцію, що користується попитом, а також тварин на відгодівлі, готових до реалізації. Готову продукцію і тварин на відгодівлі включають в розрахунок по цінах можливої їх реалізації;
  3. Активи, що реалізуються повільно – це такі активи, реалізація яких потребує більш тривалого часу. Сюди відносять виробничі запаси, тварини на вирощуванні і відгодівлі (крім готових до реалізації) та незавершене виробництво.

Поточні зобов’язання в залежності від строків їх сплати поділяються на такі три групи:

  1. Прострочені зобов’язання та зобов’язання, строки сплати яких наступають негайно;
  2. Зобов’язання, строк сплати по яких наступить найближчим часом (наприклад, на протязі місяця);
  3. Зобов’язання, строк сплати по яких віддалений на більш тривалий час (наприклад, кредити банків терміном 3-4 місяці).

Платоспроможність визначають порівнянням певних елементів активів з відповідними елементами пасивів. Підприємство вважається платоспроможним:

  • Якщо найбільш ліквідні активи рівні або більші за прострочені зобов’язання та зобов’язання, строк сплати яких наступає негайно;
  • Якщо активи, що швидко реалізуються рівні або більші за зобов’язання, строк сплати яких наступить найближчим часом;
  • Якщо активи, що реалізуються повільно більші за зобов’язання, строк сплати яких більш віддалений – 3 – 4 місяці.

В таблиці 9.4.1. подано аналіз платоспроможності підприємства, який свідчить, що в загальному підприємство має високу платоспроможність – 10,12 та 14. відповідно на початок і кінець року , при нормативному значенні – не нижче 2. За рахунок грошових коштів та поточних фінансових інвестицій на початок року покриває 12 % поточних зобов’язань, а на кінець року – 164 %, тобто їх є більше , ніж зобов’язань. Коефіцієнт швидкої платоспроможності також високий – 2,24 і 2,39, при нормативі 1.

Таблиця 9.4.1.

Аналіз поточної платоспроможності підприємства.

 

Платіжні засоби Сума тис. грн. Платіжні зобов’язання Сума тис. грн.
На поч. року На кін. року На поч. року На кін. року
1.Грошові кошти2.Поточні фінансові інвестиції. 49- 488- 1.Поточні зобов’язання (Усього за розділом IV пасиву). 424 298
3.Всього(стр.1+стр.2)4.Векселі одержані.5.Дебіторська заборгованість за товари, роботи і послуги.6.Дебіторська заборгованість за розрахунками.

7.Готова продукція.

8.Товари.

49-28134

586

488-17928

16

КОЕФІЦІЄНТИ  ПЛАТОСПРОМОЖНОСТІ:1.Коефіцієнт абсолютної (миттєвої) платоспроможності;2.Коефіцієнт швидкої    платоспроможності;

3. Загальний коефіцієнт платоспроможності (коефіцієнт покриття)

0,122,2410,12 1,642,3714,0
9.Всього(3+… +8).10.Виробничі запаси.11.Поточні біологічні активи.12.Незавершене виробництво. 95016431444252 71120251178261
13.Всього оборотних активів (підсумок ІІ розділу активу). 4289 4171

Для характеристики платоспроможності підприємства на основі даних ІІ розділу активу та IV розділу пасиву балансу визначають такі три коефіцієнти платоспроможності, які називають ще коефіцієнтами ліквідності чи покриття:

  1. 1.     Коефіцієнт абсолютної або миттєвої платоспроможності (ліквідності). Визначають його діленням суми грошових коштів та поточних фінансових інвестицій на загальну суму поточних зобов’язань (на підсумок IV розділу пасиву). Цей коефіцієнт показує частку платіжних зобов’язань яку підприємство може сплатити найбільш мобільними коштами. Оптимальна величина його складає не нижче 0,2 – 0,25.
  2. Коефіцієнт швидкої платоспроможності (ліквідності). Визначають його діленням суми грошових коштів, поточних фінансових інвестицій, дебіторської заборгованості, готової продукції, що користується попитом, тварин на відгодівлі, готових до реалізації на загальну суму поточних зобов’язань (підсумок IV розділу пасиву). Оптимальна величина цього коефіцієнта не менша 1.
  3. Загальний коефіцієнт платоспроможності (ліквідності). Називають його ще коефіцієнтом покриття, коефіцієнтом поточної ліквідності. Визначають його діленням вартості всіх оборотних активів на загальну суму поточних зобов’язань (тобто ділять підсумок ІІ розділу активу на підсумок IV розділу пасиву балансу). Оптимальна величина цього коефіцієнта складає не нижче 2.

В практиці існує потреба визначати платоспроможність підприємства не лише на початок і на кінець року, а постійно, щоденно. Визначають її діленням суми грошових коштів на суму поточних зобов’язань, строк сплати яких уже наступив, або наступить на протязі кількох днів. Для підприємства важливо, щоб цей коефіцієнт постійно перебував на рівні 1.

Під банкрутством розуміють фінансову неспроможність підприємства здійснювати платежі за своїми зобов’язаннями. Банкрутство встановлюється в судовому порядку. Для збанкрутілих підприємств а також тих, що знаходяться на межі банкрутства визначають четвертий коефіцієнт платоспроможності – коефіцієнт загальної платоспроможності. Методика визначення цього коефіцієнта така ж сама, як і інших коефіцієнтів платоспроможності. На основі даних бухгалтерського балансу складають аналітичну таблицю в актив якої вписують платіжні засоби підприємства, а в пасив – платіжні зобов’язання.

Особливість полягає в тому, що при визначенні платіжних зобов’язань до уваги беруть не лише суму поточних, а й суму довгострокових зобов’язань (тобто суму підсумків ІІІ і IV розділів пасиву балансу). При визначенні суми платіжних засобів до уваги беруть не лише вартість оборотних активів, а й вартість необоротних активів, тобто до уваги беруть все майно підприємства.

Але різні активи підприємства мають різну ліквідність, тобто здатність швидко перетворюватися в гроші. А тому на практиці при визначенні реальної суми активів користуються поправочними коефіцієнтами. В кожному випадку їх встановлюють експертним шляхом з врахуванням конкретних умов підприємства. Наприклад, пропонується грошові кошти і поточні фінансові інвестиції включати в розрахунки з коефіцієнтом 1, готову продукцію – 0,9, дебіторську заборгованість – 0,8, виробничі запаси – 0,7, незавершене виробництво – 0,6, інші активи – 0,5, основні засоби – 0,1. Використання поправочних коефіцієнтів робить оцінку платоспроможності збанкрутілого підприємства більш реальною.

Методику визначення платоспроможності підприємства, що знаходиться на межі банкрутства, подано в таблиці 9.4.2.

Підприємство знаходиться в позитивному фінансовому стані. Реальні активи (з врахуванням поправочних коефіцієнтів) перевищують суму платіжних зобов’язань у 2,94 рази (3613,3:1229). Підприємству майна вистачить, щоб за рахунок виручених коштів повністю розрахуватися з кредиторами. Щоб цього не трапилось, потрібно забезпечити високорентабельну роботу підприємства і за рахунок прибутку значно оновити і зміцнити основні засоби, значно покращити забезпеченість власним оборотним капіталом.

Щоб своєчасно передбачити і попередити банкрутство, потрібно систематично аналізувати фінансовий стан підприємства. Про можливість імовірного банкрутства в недалекому майбутньому свідчать такі показники:

  • Спад виробництва, скорочення обсягу продукції і хронічна збитковість;
  • Наявність значних сум хронічної кредиторської заборгованості;
  • Низькі показники коефіцієнтів платоспроможності і тенденція їх до зниження;
  • Низький рівень забезпеченості власним оборотним капіталом;
  • Збільшення до небезпечних розмірів позикового капіталу;
  • Наявність великих понаднормативних виробничих запасів;
  • Зниження виробничого потенціалу підприємства та інші фактори.

Менеджери підприємства повинні своєчасно виявляти негативні тенденції в фінансовій стійкості підприємства і здійснювати заходи, що сприяють оздоровленню економіки підприємства.

Багато зарубіжних і вітчизняних економістів для прогнозування можливості банкрутства рекомендують використовувати інтегральні показники, які дозволяють одною цифрою характеризувати рівень імовірності банкрутства.

Так відомий західний економіст Е.Альтман розробив двофакторну, п’ятифакторну і семи факторну Z моделі прогнозування можливого банкрутства підприємств. Нормативні значення коефіцієнтів взято із світової практики. Г.В. Савицька запропонувала п’ятифакторну модель, яка дає можливість досить швидко  провести експрес-аналіз фінансового стану підприємства і з достатньою точністю визначити ступінь імовірного банкрутства підприємства. Модель випробувана на сільськогосподарських підприємствах Білорусії і має такий вигляд:

Отже, в розрахунках використано такі п’ять факторів фінансової стійкості підприємства:

  • – питома вага власного оборотного капіталу в формуванні оборотних активів, коефіцієнт;
  • – оборотний капітал, що припадає на 1 грн. основного капіталу, грн.;
  •  – коефіцієнт оборотності сукупного капіталу;
  • – рентабельність активів підприємства, % ;
  • – коефіцієнт фінансової незалежності (питома вага власного капіталу в загальній валюті балансу).

Константа порівняння = 8.

Якщо величина Z більше 8, то ризик банкрутства малий або відсутній. При значенні Z менше 8 ризик банкрутства присутній: від 8 до 5 – невеликий, від 5 до 3 – середній, нижче 3 – великий, нижче 1 – стовідсоткова неспроможність.

Таблиця 9.4.2.

Визначення платоспроможності підприємства в умовах банкрутства.

 

Платіжні засоби Сума на кінець року,    тис. грн. Платіжні зобов’язання Сума на кінець року, тис. грн.
За балансом Поп-рав. коефіц. В покрит. Зобов’я-зань.
1.Грошові кошти.2.Поточні фінансові інвестиції.3.Векселі одержані.4.Дебіторська заборгованість за товари, роботи і послуги.

5.Дебіторська заборгованість за розрахунками.

6.Готова продукція.

7.Товари.

8.Виробничі запаси.

9.Поточні біологічні активи

10.Незавершене виробництво.

11.Нематеріальні активи.

12.Основні засоби.

13.Незавершене будівництво.

14. Довгострокові біологічні активи

15.Довгострокові фінансові інвестиції.

16.Довгострокова дебіторська заборгованість.

17.Відстрочені податкові платежі.

488–179

28

16

2025

1178

261

3534

322

1–0,8

0,8

0,9

0,7

0,7

0,6

0,1

0,6

488–143,2

22,4

14,4

1417,5

824,6

156,6

353,4

193,2

1.Довгострокові зобов’язання (всього за розділом ІІІ).2.Поточні зобов’язання (всього за розділом IV). 931298
Всього платіжних зобов’язаньКоефіцієнт загальної платоспроможності 12292,94
Всього платіжних засобів 8031 Х 3613,3

9.5. Аналіз дебіторської і кредиторської заборгованості

В процесі господарської діяльності кожне підприємство вступає у фінансові відносини з покупцями продукції, постачальниками виробничих запасів (міндобрива, запасні частини, нафтопродукти, отрутохімікати та ін.), з бюджетом, банками, працівниками підприємства, організаціями і окремими особами. Внаслідок цих фінансових відносин виникає дебіторська і кредиторська заборгованість. Вона робить значний вплив на фінансовий стан підприємства. А тому проводять детальний аналіз стану розрахунків.

Для проведення аналізу на основі даних другого розділу активу і четвертого розділу пасиву, де відображені розрахунки з дебіторами і кредиторами, складають аналітичну таблицю, в актив якої вписують статті дебіторської заборгованості, а в пасив – статті кредиторської заборгованості.

Аналіз стану розрахунків доцільно проводити в такій послідовності:

  1. Порівнюють загальну суму дебіторської заборгованості на початок і на кінець року. Зростання цієї суми як правило є негативним явищем, бо погіршує фінансовий стан підприємства. Частина оборотних активів підприємства тимчасово вилучається з обігу, ними користується інше підприємство.
  2. Порівнюють загальну суму кредиторської заборгованості на початок і на кінець року. В умовах міцної платоспроможності підприємства зростання цієї суми не є негативним явищем – підприємство тимчасово користується коштами інших підприємств. Але в сучасних умовах зростання кредиторської заборгованості у більшості підприємств є негативним явищем, бо погіршує фінансовий стан інших підприємств і є, як правило, наслідком поганого фінансового стану даного підприємства.
  3. Співставляють суми дебіторської і кредиторської заборгованості окремо на початок і на кінець року. Нормальним вважається такий стан розрахунків, коли ці суми приблизно рівновеликі і є мінімальними. Якщо дебіторська заборгованість перевищує кредиторську, то це є негативним явищем, бо впливає на погіршення фінансового стану підприємства.
  4. Визначають питому вагу дебіторської заборгованості у відсотках до вартості всіх оборотних активів. Значна питома вага і особливо її зростання є негативним явищем, бо впливає на погіршення фінансового стану підприємства.
  5. Визначають питому вагу кредиторської заборгованості у відсотках до вартості всіх оборотних активів. Велика питома вага є негативним явищем, бо є показником фінансової залежності підприємства від кредиторів і є ознакою поганого фінансового стану даного підприємства.
  6. Визначають склад дебіторської і кредиторської заборгованості за строками виникнення, виявляють ненормальну, тобто прострочену заборгованість, вивчають причини затримки платежів і вживають заходи до їх сплати. Особливо негативним явищем є наявність сумнівних боргів.
  7. Вивчають дебіторську заборгованість за такими показниками як її оборотність і період погашення.

Оборотність дебіторської заборгованості характеризує коефіцієнт оборотності. Його визначають діленням суми виручки від реалізації продукції, робіт і послуг на середню суму дебіторської заборгованості. Період погашення дебіторської заборгованості характеризує коефіцієнт оборотності. Його визначають діленням суми виручки від реалізації продукції, робіт і послуг на середню суму дебіторської заборгованості.

Таблиця 9.5.1.

Аналіз дебіторської і кредиторської заборгованості.

 

Дебіторська заборгованість Сума, тис. грн. Кредиторська заборгованість Сума, тис. грн.
На поч. року На кін. року На поч. року На кін. Року
1.Векселі одержані.2.Дебіторська заборгованість за товари, роботи і послуги:- чиста реалізаційна вартість;- первісна вартість;

– резерв сумнівних боргів.

3.Дебіторська заборгованість за розрахунками:

–  з бюджетом;

– за виданими аванс.;

– з нарахов. доходів;

– із внутрішніх розрахунків;

– інша поточна дебіторська заборг.

-281281-

3

31

-179179-

2

26

IV. Поточні зобов’язання.1.Короткострокові кредити банків.2.Поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями.3.Векселі видані.

4.Кредиторська заборгованість за товари, роботи і послуги.

5.Поточні зобов’зання за розрахунками:

– з одерж. авансів;

– з бюджетом;

– з позабюджетних платежів;

– зі страхування;

– з оплати праці;

– з учасниками;

– із внутрішніх розрахунків;

– інші поточні зобов’язання.

242

93

16

70

3

163

67

15

50

3

Всього дебіторської заборгованостіВ % до оборотних активівПеревищення кредиторської заборгованості над дебіторською  3157,3109 2075,091
Всього кредиторської заборгованостіВ % до оборотних активівПеревищення дебіторської заборгов. над кредиторською 4249,9- 2987,1-

Період погашення дебіторської заборгованості визначають діленням тривалості аналізованого періоду (наприклад 365 днів) на коефіцієнт оборотності. Період погашення визначають у днях. Збільшення коефіцієнта оборотності та зменшення періоду погашення є позитивним явищем, бо впливає на зміцнення фінансового стану підприємства. Стан розрахунків в підприємстві подано в таблиці №9.5.1.

Загальна сума дебіторської заборгованості зменшилася за рік із 315 тис. грн. до 207 тис. грн., що є позитивним явищем, бо впливає на покращення фінансового стану підприємства. Розгляд складу дебіторської заборгованості показує, що це зменшення відбулося за рахунок зменшення суми дебіторської заборгованість за товари, роботи і послуги  з 281 до 179 тис. грн., розрахунки з бюджетом з 3 до 2 тис.грн, іншої поточної заборгованості з 31 до 26 тис.грн.

Дебіторська заборгованість в складі оборотних засобів складала на початок року 7,3%, а на кінець року – 5,0%. Зменшення питомої ваги є позитивним явищем, оскільки є ознакою покращення фінансового стану підприємства.

Загальна сума кредиторської заборгованості зменшилася за рік із 424 тис. грн. до 298 тис. грн., що є позитивним явищем. Розгляд складу кредиторської заборгованості показує, що це зменшення відбулося за рахунок зменшення заборгованості по всіх статтях.

Питома вага кредиторської заборгованості в складі оборотних засобів зменшилась за рік із 9,9% до 7,1%, що є позитивним явищем.

Як на початок, так і на кінець року загальна сума кредиторської заборгованості перевищує загальну суму дебіторської заборгованості але це перевищення зменшилось із 109 тис. грн. до 91 тис. грн., що є позитивним явищем. Потрібно прагнути до такого стану співвідношення між дебіторською і кредиторською заборгованістю, щоб ці суми були приблизно рівновеликими.

9.6. Аналіз оборотності оборотних активів

         Швидкість обертання оборотних активів є показником ефективності їх використання. Прискорення оборотності впливає на покращення фінансового стану підприємства.

Для проведення аналізу оборотності визначають і досліджують такі показники:

  1. Коефіцієнт оборотності;
  2. Тривалість одного обороту в днях;
  3. Коефіцієнт завантаження оборотних коштів.

Ці показники знаходяться в тісному взаємозв’язку. Якщо коефіцієнт оборотності збільшується, то тривалість одного обороту і коефіцієнт завантаження зменшується, що є позитивним явищем і навпаки.

Показники оборотності визначають на основі таких вихідних даних:

  1. Сума чистої виручки від реалізації продукції, робіт і послуг;
  2. Середньорічна вартість оборотних активів.

Коефіцієнт оборотності визначають діленням суми виручки на середньорічну вартість оборотних активів. Він показує скільки разів обернулися за рік оборотні активи.

Тривалість одного обороту в днях визначають діленням 365 днів на коефіцієнт оборотності. Таким чином визначають скільки днів тривав один оборот.

Коефіцієнт завантаження оборотних коштів визначають діленням середньорічної вартості оборотних активів на суму виручки від реалізації. Коефіцієнт завантаження показує скільки оборотних активів припадає на одну гривню виручки від реалізації продукції.

Основним показником швидкості обертання оборотних активів є коефіцієнт оборотності. Він знаходиться в прямій залежності від суми виручки від реалізації продукції, робіт і послуг і в оберненій залежності від середньорічної вартості оборотних активів. А тому на зростання коефіцієнта оборотності впливає насамперед зростання суми виручки від реалізації продукції. А сума виручки зростає шляхом збільшення кількості реалізованої продукції і підвищення середньої реалізаційної ціни.

Коефіцієнт оборотності знаходиться в оберненій залежності від середньорічної вартості оборотних активів. Але це не означає, що потрібно їх зменшувати. Навпаки, потрібно зробити детальний аналіз забезпеченості підприємства кожним видом виробничих запасів окремо і рекомендувати збільшити ті види виробничих запасів, якими підприємство забезпечене не повністю. Це приведе до зростання обсягів виробництва і реалізації продукції, а отже до зростання суми виручки та коефіцієнт оборотності. Але значні понаднормативні виробничі запаси є негативним явищем, бо уповільнюють швидкість обороту.

Прискорення або уповільнення оборотності оборотних активів призводить до вивільнення або додаткового залучення оборотних коштів для виконання виробничої програми. Суму вивільнених або додатково залучених оборотних коштів внаслідок зміни швидкості їх обертання визначають множенням різниці тривалості одного обороту в днях в звітному і минулому році на одноденну суму виручки від реалізації продукції в звітному році (або шляхом множення різниці коефіцієнтів завантаження звітного і минулого року на суму виручки від реалізації продукції звітного року).

Аналіз оборотності оборотних активів дано в таблиці 9.6.1.

Швидкість обертання оборотних активів порівняно з минулим роком покращилась. Про це свідчить насамперед підвищення коефіцієнта оборотності з 0,85 до 2,04. В зв’язку з цим різко зменшилась тривалість одного обороту з 429 днів до 179 днів (на 250 днів). Різко зменшився коефіцієнт завантаження оборотних активів з 1,17 грн. до 0,49 грн.

Таблиця 9.6.1.

Аналіз оборотності оборотних активів.

Перелік показників. Показники Зміни       (+;-)
Минулий рік Звітний рік
І. ВИХІДНІ ДАНІ.

  1. Сума виручки від реалізації продукції, робіт і послуг.
  2. Середньорічна вартість оборотних активів.

ІІ. ПОКАЗНИКИ ОБОРОТНОСТІ.

  1. Коефіцієнт оборотності (1:2).
  2. Тривалість одного обороту в днях (365:3).
  3. Коефіцієнт завантаження оборотних активів  (2:1).
  4. Одноденна сума виручки від реалізації продукції в звітному році, грн.
  5. Додатково залучено оборотних активів в оборот внаслідок уповільнення їх оборотності, тис. грн. (23693 х (-250).
382244840,85

429

1,17

х

х

864842322,04

179

0,49

23693

-5923,3

+4826-252+1,19

-250

-0,68

Внаслідок прискорення швидкості обертання оборотних активів їх вилучено з процесу виробництва 5923,3 тис.грн., що є позитивним явищем.

Щоб надалі підтримувати таку позитивну тенденцію, потрібно насамперед збільшити суму виручки від реалізації продукції за рахунок зростання обсягу виробництва і реалізації продукції та підвищення середньої реалізаційної ціни.

Що стосується оборотних активів, то потрібно подбати про повну забезпеченість підприємства кожним видом виробничих запасів (насіння, корми, нафтопродукти, добрива, засоби захисту рослин, запасні частини та ін.). Під час поглиблення аналізу потрібно зробити аналіз оборотності кожного виду виробничих запасів окремо.

9.7. Аналіз ефективності використання активів (капіталу)

Економічну ефективність використання активів характеризує система ресурсних і затратних показників рентабельності. Загальний зміст цих показників полягає у визначенні суми прибутку, одержаного на одну гривню вкладеного капіталу.

В залежності від мети аналізу найчастіше використовують такі ресурсні показники ефективності використання активів:

  • Рентабельність активів;
  • Рентабельність власного капіталу;
  • Строк окупності власного капіталу.

Рентабельність активів є найбільш узагальнюючим показником ефективності використання капіталу. Визначають його діленням суми чистого прибутку на середньорічну вартість активів. Рентабельність активів показує скільки прибутку підприємство одержало на одну гривню, вкладену в активи, тобто на одну гривню всього авансового капіталу (власного і залученого).

Рентабельність власного капіталу характеризує ефективність використання активів, зменшених на суму довгострокових і поточних зобов’язань. Рентабельність власного капіталу визначають діленням суми чистого прибутку на середньорічну вартість власного капіталу, тобто на підсумок першого розділу пасиву балансу. Рентабельність власного капіталу показує скільки прибутку підприємство одержало на 1 гривню власного капіталу.

Важливим показником ефективності використання капіталу підприємства є строк окупності власного капіталу. Цей показник є обернений до показника “Рентабельність власного капіталу”. Визначають його діленням середньорічної вартості власного капіталу на суму чистого прибутку. Строк окупності власного капіталу показує, за скільки років підприємство одержить суму чистого прибутку, рівну величині власного капіталу.

Зростання рентабельності активів та рентабельності власного капіталу, а також зменшення строку окупності власного капіталу характеризує підвищення ефективності використання капіталу підприємства.

Для характеристики ефективності використання капіталу підприємства крім ресурсних показників рентабельності використовують також такі затратні показники рентабельності:

  • Рентабельність реалізації продукції;
  • Рентабельність продажу;
  • Рентабельність витрат діяльності.

Рентабельність реалізованої продукції визначають діленням суми валового прибутку від реалізації продукції на собівартість реалізованої продукції. Рентабельність реалізованої продукції показує скільки прибутку підприємство одержало на одну гривню виробничих затрат.

Рентабельність продажу визначають діленням суми валового прибутку на суму виручки від реалізації продукції. Рентабельність продажу показує скільки прибутку підприємство одержало на одну гривню виручки від реалізації продукції.

Національними стандартами бухгалтерського обліку введено поняття “витрати діяльності підприємства”. До витрат діяльності (звичайної і надзвичайної) відносять:

  1. Собівартість реалізованої продукції;
  2. Адміністративні витрати;
  3. Витрати на збут;
  4. Інші операційні витрати;
  5. Фінансові витрати;
  6. Втрати від участі в капіталі;
  7. Інші витрати;
  8. Надзвичайні витрати.

Рентабельність витрат діяльності визначають діленням суми чистого прибутку на витрати діяльності. Рентабельність діяльності показує скільки прибутку приносить кожна гривня всіх витрат, які були зроблені підприємством за звітний період.

Зростання затратних показників рентабельності означає покращення ефективності використання поточних витрат і впливає на підвищення ресурсних показників рентабельності.

Основним шляхом підвищення ефективності ресурсних і затратних показників рентабельності є зростання суми прибутку від всіх видів діяльності і насамперед від реалізації продукції, (шляхом збільшення кількості реалізованої продукції, підвищення середньої реалізаційної ціни і зниження собівартості продукції).

Що стосується другого фактора, активів підприємства, то необхідно дбати про підвищення інтенсивності використання основного і оборотного капіталу шляхом підвищення фондовіддачі та прискорення швидкості обертання оборотного капіталу.

Порівняно з минулим роком забезпеченість підприємства виробничими ресурсами значно покращилось. Вартість активів (майна) зросла за рік на 44 тис. грн., тобто на 0,6%. Особливо позитивним є той факт, що прискореними темпами йшло зростання власного капіталу, який зріс за рік на 103 тис. грн. або на 1,6 %.

Підприємство використовує активи (капітал) досить ефективно. Так, в минулому році на 1 гривню активів одержали 6,6 коп. чистого прибутку, а на 1 грн. власного капіталу – 7,9 коп. Строк окупності прибутком власного капіталу склав лише 6,3 року.

Дуже високі показники ефективності використання поточних витрат. Рентабельність реалізованої продукції складала 36,8 %, рентабельність продажу – 26,9 %, рентабельність витрат діяльності – 9,6 %.

В звітному році порівняно з минулим роком ефективність використання активів значно покращилась.

Ріст показників рентабельності пояснюється значним (у 2,05 рази) збільшенням суми прибутку, з 495 тис.грн у минулому році до 1013 тис.грн в звітному.

Підприємство, матеріали яких використано в розрахунках, користується кредитами банків не користуються. Але потрібно пам’ятати, що використання банківських кредитів може робити як позитивний, так і негативний вплив на ефективність використання власного капіталу. Позитивний вплив буває тоді, коли ціна банківського кредиту нижча, ніж рентабельність сукупного капіталу. Тоді використання залучених коштів забезпечує збільшення норми прибутку на вкладений капітал. При таких умовах підприємству вигідно збільшувати частку залученого капіталу.

Таблиця 9.7.1.

Аналіз ефективності використання активів СВК “Гостинне”.

№ п/п Перелік показників Показники
Минулий рік Звітний рік Зміни(+;-)
І. ВИХІДНІ ДАНІ.
1. Середня вартість активів, тис. грн. 7540 7584 +44
2. Середня вартість власного капіталу, тис. грн. 6280 6383 +103
3. Чистий доход (виручка від реалізації продукції,тис. грн.) 3822 8648 +4826
4. Собівартість реалізованої продукції, тис. грн. 3286 6322 +3036
5. Валовий прибуток (+), збиток (-) 536 2326 +1790
6. Витрати діяльності, тис. грн. 5239 10536 +5297
7. Чистий прибуток (+), збиток (-) +495 +1013 +518
ІІ. ПОКАЗНИКИ РЕНТАБЕЛЬНОСТІ.
8. Рентабельність активів (7:1) х 100 6,6 13,4 +6,8
9. Рентабельність власного капіталу (7:2) х 100 7,9 15,9 +8,0
10. Строк окупності власного капіталу – років (2:7) 12,7 6,3 -6,4
11. Рентабельність реалізованої продукції (5:4) х 100 16,3 36,8 +20,5
12. Рентабельність продажу (5:3) х 100 14,0 26,9 +12,9
13. Рентабельність витрат діяльності (звичайної і надзвичайної) (7:6) х 100 9,4 9,6 +0,2

Але якщо ціна банківського кредиту вища, ніж рентабельність сукупного капіталу, тоді використання банківських кредитів є негативним явищем, бо впливає на зменшення власного капіталу і може бути однією з причин банкрутства підприємства.

Правило доцільності використання залученого капіталу дістало назву ефекту фінансового важеля. Визначають його за такою формулою:

де – ефект фінансового важеля;

– рентабельність сукупного капіталу;

– ставка відсотка за кредит;

– коефіцієнт оподаткування;

– залучений капітал;

– власний капітал.

Контрольні питання

  1. Назвіть розділи, в які згруповано статті активу балансу.
  2. Назвіть розділи, в які згруповано статті пасиву балансу.
  3. В яких розділах відображено джерела власних активів?
  4. В яких розділах відображено джерела залучених коштів?
  5. В чому полягає зміст горизонтального аналізу балансу?
  6. В чому полягає зміст вертикального аналізу?
  7. Назвіть основні показники фінансової стійкості підприємства.
  8. Як визначають коефіцієнти фінансової незалежності, фінансової залежності, співвідношення залучених і власних коштів? Оптимальне значення цих показників.
  9. Як визначити наявність власного і прирівняного до нього оборотного капіталу?
  10.  Як зробити аналіз забезпеченості підприємства власним оборотним   капіталом? Оптимальне значення цього показника.
  11.  Як визначають коефіцієнт маневреності власного капіталу?
  12.  Назвіть коефіцієнти поточної платоспроможності підприємства. Як їх визначати? Назвіть оптимальне значення цих показників.
  13.  Як визначають коефіцієнт платоспроможності збанкрутілого підприємства?
  14.  Назвіть основні проблеми аналізу стану дебіторської і кредиторської заборгованості.
  15.  Як визначити оборотність дебіторської заборгованості?
  16.  Назвіть показники, що характеризують оборотність оборотних активів. Вкажіть зміст і методику визначення кожного показника.
  17.  Назвіть шляхи прискорення оборотності оборотних активів.
  18.  Назвіть узагальнюючі показники ефективності використання активів. Вкажіть методику їх визначення, шляхи зростання.


Advertisements

Leave a Reply

Fill in your details below or click an icon to log in:

WordPress.com Logo

You are commenting using your WordPress.com account. Log Out / Change )

Twitter picture

You are commenting using your Twitter account. Log Out / Change )

Facebook photo

You are commenting using your Facebook account. Log Out / Change )

Google+ photo

You are commenting using your Google+ account. Log Out / Change )

Connecting to %s